Job 29

Y VOLVIÓ Job á tomar su propósito, y dijo:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
¡Quién me tornase como en los meses pasados, Como en los días que Dios me guardaba,
О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
Cuando hacía resplandecer su candela sobre mi cabeza, Á la luz de la cual yo caminaba en la oscuridad;
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
Como fué en los días de mi mocedad, Cuando el secreto de Dios estaba en mi tienda;
як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
Cuando aún el Omnipotente estaba conmigo, Y mis hijos alrededor de mi;
коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
Cuando lavaba yo mis caminos con manteca, Y la piedra me derramaba ríos de aceite!
коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
Cuando salía á la puerta á juicio, Y en la plaza hacía preparar mi asiento,
Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
Los mozos me veían, y se escondían; Y los viejos se levantaban, y estaban en pie;
як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
Los príncipes detenían sus palabras, Ponían la mano sobre su boca;
зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
La voz de los principales se ocultaba, Y su lengua se pegaba á su paladar:
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
Cuando los oídos que me oían, me llamaban bienaventurado, Y los ojos que me veían, me daban testimonio:
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
Porque libraba al pobre que gritaba, Y al huérfano que carecía de ayudador.
бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
La bendición del que se iba á perder venía sobre mí; Y al corazón de la viuda daba alegría.
Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
Vestíame de justicia, y ella me vestía como un manto; Y mi toca era juicio.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
Yo era ojos al ciego, Y pies al cojo.
Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
Á los menesterosos era padre; Y de la causa que no entendía, me informaba con diligencia:
Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
Y quebraba los colmillos del inicuo, Y de sus dientes hacía soltar la presa.
Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
Y decía yo: En mi nido moriré, Y como arena multiplicaré días.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
Mi raíz estaba abierta junto á las aguas, Y en mis ramas permanecía el rocío.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
Mi honra se renovaba en mí, Y mi arco se corroboraba en mi mano.
Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
Oíanme, y esperaban; Y callaban á mi consejo.
Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
Tras mi palabra no replicaban, Y mi razón destilaba sobre ellos.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
Y esperábanme como á la lluvia, Y abrían su boca como á la lluvia tardía.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
Si me reía con ellos, no lo creían: Y no abatían la luz de mi rostro.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
Calificaba yo el camino de ellos, y sentábame en cabecera; Y moraba como rey en el ejército, Como el que consuela llorosos.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!