Proverbs 5

Min sønn! Akt på min visdom, bøi ditt øre til min forstand,

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

så du kan gjemme kloke råd og dine leber bevare kunnskap!

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

For en fremmed kvinnes leber drypper av honning, og glattere enn olje er hennes tunge;

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

men til sist er hun besk som malurt, hvass som et tveegget sverd.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Hennes føtter går nedover til døden; hennes skritt fører like til dødsriket.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

På livets sti vil hun ikke vandre; hennes veier går hit og dit, uten at hun vet det.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Så hør nu på mig, mine barn, og vik ikke fra min munns ord!

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

La din vei være langt fra henne, og kom ikke nær til døren på hennes hus,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

forat du ikke skal gi andre din pryd og en grusom herre dine år,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

forat ikke fremmede skal mettes av din eiendom, og frukten av din møie komme i en annen manns hus,

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

så du må stønne i din siste stund, når din kropp og ditt kjøtt tæres bort,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

Og du må si: Hvorledes har jeg kunnet hate tukt, og hvorledes har mitt hjerte kunnet forakte tilrettevisning,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

så jeg ikke hørte på dem som lærte mig, og ikke bøide mitt øre til dem som veiledet mig!

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Nær var jeg kommet i den største ulykke midt i forsamlingen og menigheten.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Drikk av din egen brønn, drikk rinnende vann av din egen kilde!

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Skulde vel dine kilder strømme ut på gaten, dine bekker på torvene?

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

La dem være for dig alene og ikke for fremmede sammen med dig!

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Din kilde være velsignet, gled dig i din ungdoms hustru!

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Den elskelige hind og den yndefulle stengjet! Hennes barm kvege dig til enhver tid, av hennes kjærlighet være du alltid drukken!

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Hvorfor, min sønn, skulde du da være drukken av attrå efter en annen manns hustru og favne en fremmed kvinnes barm?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

For en manns veier ligger åpne for Herrens øine, og Herren jevner alle hans stier.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Den ugudelige fanges i sine egne misgjerninger, og han holdes fast i sin egen synds snarer.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Han må dø, fordi han ikke lot sig tukte, og for sin store dårskaps skyld tumler han og faller.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...