Matthew 15

אז באו אל ישוע הסופרים והפרושים אשר מירושלים׃

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

ויאמרו מדוע תלמידיך עברים את קבלת הזקנים כי אינם רחצים את ידיהם באכלם לחם׃

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

ויען ויאמר אליהם מדוע גם אתם עברים את מצות אלהים בעבור קבלתכם׃

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

כי אלהים צוה לאמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת׃

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

ואתם אמרים האמר לאביו ולאמו קרבן כל מה שאתה נהנה לי אין עליו לכבד את אביו ואת אמו׃

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

ותפרו את דבר האלהים בעבור קבלתכם׃

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

חנפים היטב נבא עליכם ישעיהו לאמר׃

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

העם הזה נגש בפיו ובשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני׃

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים׃

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

ויקרא אל העם ויאמר להם שמעו והבינו׃

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

לא הבא אל הפה יטמא את האדם כי אם היוצא מן הפה הוא מטמא את האדם׃

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

ויגשו אליו תלמידיו ויאמרו הידעת כי הפרושים בשמעם את הדבר הזה נכשלו בו׃

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

ויען ויאמר כל מטע אשר לא נטע אבי שבשמים עקור יעקר׃

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

הניחו אותם מנהלים עורים המה לעורים וכי יוליך עור את העור ונפלו שניהם בתוך הבור׃

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

ויען פטרוס ויאמר אליו באר לנו את המשל הזה׃

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

ויאמר ישוע עדנה גם אתם באין בינה׃

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

העוד לא תשכילו כי כל הבא אל הפה יורד אל הכרש וישפך משם למוצאות׃

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

אבל היוצא מן הפה יוצא מן הלב והוא מטמא את האדם׃

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

כי מן הלב יוצאות מחשבות רע רציחות נאופים זנונים גנבות עדיות שקר וגדופים׃

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

אלה הם המטמאים את האדם אבל אכול בלי נטילת ידים לא יטמא את האדם׃

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

ויצא ישוע משם ויסר אל גלילות צור וצידון׃

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

והנה אשה כנענית יצאה מן הגבולות ההם ותצעק אליו לאמר חנני אדני בן דוד כי בתי מענה מאד על ידי שד׃

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

והוא לא ענה אתה דבר ויגשו תלמידיו ויבקשו ממנו לאמר שלחה כי צעקת היא אחרינו׃

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

ויען ויאמר לא שלחתי כי אם אל הצאן האבדות לבית ישראל׃

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

והיא באה ותשתחו לו לאמר אדני עזרני׃

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

ויען ויאמר לא טוב לקחת את לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים׃

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

ותאמר כן אדני אפס כי גם צעירי הכלבים יאכלו מפרורים הנפלים מעל שלחן אדניהם׃

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

ויען ישוע ויאמר אליה אשה גדלה אמונתך יהי לך כרצונך ותרפא בתה מן השעה ההיא׃

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

ויעבר ישוע משם ויבא אל ים הגליל ויעל ההרה וישב שם׃

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

ויבאו אליו המון עם רב ועמהם פסחים עורים חרשים קטעים ורבים כהמה ויפילום לרגלי ישוע וירפאם׃

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

ויתמהו העם בראותם את האלמים מדברים והקטעים בריאים והפסחים מתהלכים והעורים ראים וישבחו את אלהי ישראל׃

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

ויקרא ישוע אל תלמידיו ויאמר נכמרו רחמי על העם כי זה שלשת ימים עמדו עמדי ואין להם מה לאכל ואינני אבה לשלחם רעבים פן יתעלפו בדרך׃

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

ויאמרו אליו התלמידים מאין לנו די לחם במדבר להשביע את ההמון הגדול הזה׃

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

ויאמר ישוע אליהם כמה ככרות לחם לכם ויאמרו שבע ומעט דגים קטנים׃

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

ויצו את המון העם לשבת לארץ׃

І Він ізвелів на землі посідати народові.

ויקח את שבע ככרות הלחם ואת הדגים ויברך ויפרס ויתן אל התלמידים והתלמידים נתנו לעם׃

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

ויאכלו כלם וישבעו וישאו מן הפתותים הנותרים שבעה דודים מלאים׃

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

והאכלים היו ארבעת אלפי איש מלבד הנשים והטף׃

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

וישלח את העם וירד באניה ויבא אל גבול מגדלא׃

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.