Proverbs 17

Bedre en tør Bid Brød med fred end Huset fuldt af Sul med Trætte.
Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
Klog Træl bliver Herre over dårlig Søn og får lod og del mellem brødre.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
Digel til Sølv og Ovn til Guld, men den, der prøver Hjerter, er HERREN.
Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
Den onde hører på onde Læber, Løgneren lytter til giftige Tunger.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
Hvo Fattigmand spotter, håner hans Skaber, den skadefro slipper ikke for Straf.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
De gamles Krone er Børnebørn, Sønners Stolthed er Fædre.
Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
Ypperlig Tale er ej for en Dåre, end mindre da Løgnfor den, som er ædel.
Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
Som en Troldsten er Gave i Giverens Øjne; hvorhen den end vender sig, gør den sin Virkning.
Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
Den, der dølger en Synd, søger Venskab, men den, der ripper op i en Sag, skiller Venner.
Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
Bedre virker Skænd på forstandig end hundrede Slag på en Tåbe.
На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
Den onde har kun Genstridigbed for, men et skånselsløst Bud er udsendt imod ham.
Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Man kan møde en Bjørn, hvis Unger er taget, men ikke en Tåbe udi hans Dårskab.
Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
Den, der gengælder godt med ondt, fra hans Hus skal Vanheld ej vige.
Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
At yppe Strid er at åbne for Vand, hold derfor inde, før Strid bryder løs.
Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
At frikende skyldig og dømme uskyldig, begge Dele er HERREN en Gru.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
Hvad hjælper Penge i Tåbens Hånd til at købe ham Visdom, når Viddet mangler?
Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
Ven viser Kærlighed når som helst, Broder fødes til Hjælp i Nød.
Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
Mand uden Vid giver Håndslag og går i Borgen for Næsten.
Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
Ven af Kiv er Ven af Synd; at højne sin Dør er at attrå Fald.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Ej finder man Lykke, når Hjertet er vrangt, man falder i Våde, når Tungen er falsk.
Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
Den, der avler en Tåbe, får Sorg, Dårens Fader er ikke glad.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
Glad Hjerte er godt for Legemet, nedslået Sind suger Marv af Benene.
Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
Den gudløse tager Gave i Løn for at bøje Rettens Gænge.
Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
Visdom står den forstandige for Øje, Tåbens Blik er ved Jordens Ende.
З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
Tåbelig Søn er sin Faders Sorg, Kvide for hende, som fødte ham.
Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
At straffe den, der har Ret, er ilde, værre endnu at slå de ædle.
Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
Den, som har Kundskab tøjler sin Tale, Mand med Forstand er koldblodig.
Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
Selv Dåren, der tier, gælder for viis, forstandig er den, der lukker sine Læber.
І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.