Proverbs 14

Visdom bygger sit hus,dårskabs hænder river det ned.

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Hvo redeligt vandrer, frygter HERREN, men den, som går Krogveje, agter ham ringe.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

I Dårens Mund er Ris til hans Ryg, for de vise står Læberne Vagt.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Når der ikke er Okser, er Laden tom, ved Tyrens Kraft bliver Høsten stor.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Sanddru Vidne lyver ikke, det falske Vidne farer med Løgn.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Spotter søger Visdom, men finder den ikke, til Kundskab kommer forstandig let.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Gå fra en Mand, som er en Tåbe, der mærker du intet til Kundskabs Læber.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Den kloge i sin Visdom er klar på sin Vej, men Tåbers Dårskab er Svig.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Med Dårer driver Skyldofret Spot, men Velvilje råder iblandt retsindige.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Hjertet kender sin egen Kvide, fremmede blander sig ej i dets Glæde.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Gudløses Hus lægges øde, retsindiges Telt står i Blomst.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Mangen Vej synes Manden ret, og så er dens Ende dog Dødens Veje.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Selv under Latter kan Hjertet lide, og Glædens Ende er Kummer.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Af sine Veje mættes den frafaldne, af sine Gerninger den, som er god.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Den tankeløse tror hvert Ord, den kloge overtænker sine Skridt.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Den vise ængstes og skyr det onde, Tåben buser sorgløs på.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Den hidsige bærer sig tåbeligt ad, man hader rænkefuld Mand.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

De tankeløse giver dårskab i Arv, de kloge efterlader sig Kundskab.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

Onde må bukke for gode, gudløse stå ved retfærdiges Døre.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Fattigmand hades endog af sin Ven, men Rigmands Venner er mange.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Den, der foragter sin Næste, synder, lykkelig den, der har Medynk med arme.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

De, som virker ondt, farer visselig vild; de, som virker godt, finder Nåde og Trofasthed.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Ved al Slags Møje vindes der noget, Mundsvejr volder kun Tab.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

De vises Krone er Kløgt, Tåbers Krans er Dårskab.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Sanddru Vidne frelser Sjæle; den, som farer med Løgn, bedrager.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Den stærkes Tillid er HERRENs Frygt, hans Sønner skal have en Tilflugt.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

HERRENs Frygt er en Livsens Kilde, derved undgås Dødens Snarer.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

At Folket er stort, er Kongens Hæder, Brist på Folk er Fyrstens Fald.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Den sindige er rig på Indsigt, den heftige driver det vidt i Dårskab.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Sagtmodigt Hjerte er Liv for Legemet, Avind er Edder i Benene.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

At kue den ringe er Hån mod hans Skaber, han æres ved Medynk med fattige.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Ved sin Ondskab styrtes den gudløse, ved lydefri Færd er retfærdige trygge.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Visdom bor i forstandiges Hjerte, i Tåbers Indre kendes den ikke.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Retfærdighed løfter et Folk, men Synd er Folkenes Skændsel.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

En klog Tjener har Kongens Yndest, en vanartet rammer hans Vrede.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.