John 10

" Sandelig, sandelig, siger jeg eder, den, som ikke går ind i Fårefolden gennem Døren, men stiger andensteds over, han er en Tyv og en Røver.

Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

Men den, som går ind igennem Døren, er Fårenes Hyrde.

А хто входить дверима, той вівцям пастух.

For ham lukker Dørvogteren op, og Fårene høre hans Røst; og han kalder sine egne Får ved Navn og fører dem ud.

Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

Og når han har ført alle sine egne Får ud, går han foran dem; og Fårene følge ham, fordi de kende hans Røst.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

Men en fremmed ville de ikke følge, men de ville fly fra ham, fordi de ikke kende de fremmedes Røst."

За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

Denne Lignelse sagde Jesus til dem; men de forstode ikke, hvad det var, som han talte til dem.

Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

Jesus sagde da atter til dem: "Sandelig, sandelig, siger jeg eder, jeg er Fårenes Dør.

І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

Alle de, som ere komne før mig, ere Tyve og Røvere; men Fårene hørte dem ikke.

Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

Jeg er Døren; dersom nogen går ind igennem mig, han skal frelses; og han skal gå ind og gå ud og finde Føde.

Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

Tyven kommer ikke uden for at stjæle og slagte og ødelægge; jeg er kommen, for at de skulle have Liv og have Overflod.

Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

Jeg er den gode Hyrde; den gode Hyrde sætter sit Liv til for Fårene.

Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

Men Lejesvenden, som ikke er Hyrde, hvem Fårene ikke høre til ser Ulven komme og forlader Fårene og flyr, og Ulven røver dem og adspreder dem,

А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

fordi han er en Lejesvend og ikke bryder sig om Fårene.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

Jeg er den gode Hyrde, og jeg kender mine, og mine kende mig,

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

ligesom Faderen kender mig, og jeg kender Faderen; og jeg sætter mit Liv til for Fårene.

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

Og jeg har andre Får, som ikke høre til denne Fold; også dem bør jeg føre, og de skulle høre min Røst; og der skal blive een Hjord, een Hyrde.

Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

Derfor elsker Faderen mig, fordi jeg sætter mit Liv til for at tage det igen.

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

Ingen tager det fra mig, men jeg sætter det til af mig selv. Jeg har Magt til at sætte det til, og jeg har Magt til at tage det igen. Dette Bud modtog jeg af min Fader."

Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

Der blev atter Splid iblandt Jøderne for disse Ords Skyld.

З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

Og mange af dem sagde: "Han er besat og raser, hvorfor høre I ham?"

І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

Andre sagde: "Dette er ikke Ord af en besat; mon en ond Ånd kan åbne blindes Øjne?"

Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

Men Tempelvielsens Fest indtraf i Jerusalem. Det var Vinter;

Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

og Jesus gik omkring i Helligdommen, i Salomons Søjlegang.

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.

Da omringede Jøderne ham og sagde til ham: "Hvor længe holder du vor Sjæl i Uvished? Dersom du er Kristus, da sig os det rent ud!"

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

Jesus svarede dem: "Jeg har sagt eder det, og I tro ikke. De Gerninger, som jeg gør i min Faders Navn, de vidne om mig;

Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

men I tro ikke, fordi I ikke ere af mine Får.

Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

Mine Får høre min Røst, og jeg kender dem, og de følge mig,

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

og jeg giver dem et evigt Liv, og de skulle i al Evighed ikke fortabes, og ingen skal rive dem ud af min Hånd.

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

Min Fader, som har givet mig dem, er større end alle; og ingen kan rive noget af min Faders Hånd.

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

Jeg og Faderen, vi ere eet."

Я й Отець Ми одне!

Da toge Jøderne atter Sten op for at stene ham.

Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

Jesus svarede dem: "Mange gode Gerninger har jeg vist eder fra min Fader; for hvilken af disse Gerninger stene I mig?"

Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

Jøderne svarede ham: "For en god Gerning stene vi dig ikke, men for Gudsbespottelse, og fordi du, som er et Menneske, gør dig selv til Gud."

Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...

Jesus svarede dem: "Er der ikke skrevet i eders Lov: Jeg har sagt: I ere Guder?

Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

Når den nu har kaldt dem Guder, til hvem Guds Ord kom (og Skriften kan ikke rokkes),

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

sige I da til den, hvem Faderen har Helliget og sendt til Verden: Du taler bespotteligt, fordi jeg sagde: Jeg er Guds Søn?

то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

Dersom jeg ikke gør min Faders Gerninger, så tror mig ikke!

Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

Men dersom jeg gør dem, så tror Gerningerne, om I end ikke ville tro mig, for at I kunne indse og erkende, at Faderen er i mig, og jeg i Faderen."

А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

De søgte da atter at gribe ham; og han undslap af deres Hånd.

Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

Og han drog atter bort hinsides Jordan til det Sted, hvor Johannes først døbte, og han blev der.

І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

Og mange kom til ham, og de sagde: "Johannes gjorde vel intet Tegn; men alt, hvad Johannes sagde om denne, var sandt."

І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

Og mange troede på ham der.

І багато-хто ввірували в Нього там.