John 11

Men der lå en Mand syg, Lazarus fra Bethania, den Landsby, hvor Maria og hendes Søster Martha boede.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Men Maria var den, som salvede Herren med Salve og tørrede hans Fødder med sit Hår; hendes Broder Lazarus var syg.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Da sendte Søstrene Bud til ham og lod sige: "Herre! se, den, du elsker, er syg."

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Men da Jesus hørte dette, sagde han: "Denne Sygdom er ikke til Døden, men for Guds Herligheds Skyld, for at Guds Søn skal herliggøres ved den."

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Men Jesus elskede Martha og hendes Søster og Lazarus.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Da han nu hørte, at han var syg, blev han dog to Dage på det Sted, hvor han var.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Derefter siger han så til Disciplene:"Lader os gå til Judæa igen!

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Disciplene sige til ham: "Rabbi! nylig søgte Jøderne at stene dig, og du drager atter derhen?"

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Jesus svarede: "Har Dagen ikke tolv Timer? Vandrer nogen om Dagen, da støder han ikke an; thi han ser denne Verdens Lys.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Men vandrer nogen om Natten, da støder han an; thi Lyset er ikke i ham."

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Dette sagde han, og derefter siger han til dem: "Lazarus, vor Ven, er sovet ind; men jeg går hen for at vække ham af Søvne."

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Da sagde Disciplene til ham: "Herre! sover han, da bliver han helbredt."

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Men Jesus havde talt om hans Død; de derimod mente, at han talte om Søvnens Hvile.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Derfor sagde da Jesus dem rent ud: "Lazarus er død!

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Og for eders Skyld er jeg glad over, at jeg ikke var der, for at I skulle tro; men lader os gå til ham!"

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Da sagde Thomas (hvilket betyder Tvilling), til sine Meddisciple: "Lader os også gå, for at vi kunne dø med ham!"

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Da Jesus nu kom, fandt han, at han havde ligget i Graven allerede fire Dage.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Men Bethania var nær ved Jerusalem, omtrent femten Stadier derfra.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Og mange af Jøderne vare komne til Martha og Maria for at trøste dem over deres Broder.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Da Martha nu hørte, at Jesus kom, gik hun ham i Møde; men Maria blev siddende i Huset.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Da sagde Martha til Jesus: "Herre! havde du været her, da var min Broder ikke død.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Men også nu ved jeg, at hvad som helst du beder Gud om, vil Gud give dig."

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Jesus siger til hende: "Din Broder skal opstå."

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Martha siger til ham: "Jeg ved at han skal opstå i Opstandelsen på den yderste Dag."

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Jesus sagde til hende: "Jeg er Opstandelsen og Livet; den, som tror på mig, skal leve, om han end dør.

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Og hver den, som lever og tror på mig, skal i al Evighed ikke dø. Tror du dette?"

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

Hun siger til ham: "Ja, Herre! jeg tror, at du er Kristus, Guds Søn, den, som kommer til Verden."

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Og da hun havde sagt dette, gik hun bort og kaldte hemmeligt sin Søster Maria og sagde: "Mesteren er her og kalder ad dig."

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

Da hun hørte det, rejste hun sig hastigt og gik til ham.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Men Jesus var endnu ikke kommen til Landsbyen, men var på det Sted, hvor Martha havde mødt ham.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Da nu Jøderne, som vare hos hende i Huset og trøstede hende, så, at Maria stod hastigt op og gik ud, fulgte de hende, idet de mente, at hun gik ud til Graven for at græde der.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Da Maria nu kom derhen, hvor Jesus var, og så ham, faldt hun ned for hans Fødder og sagde til ham: "Herre! havde du været her da var min Broder ikke død."

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Da nu Jesus så hende græde og så Jøderne, som vare komne med hende, græde, harmedes han i Ånden og blev heftig bevæget i sit Indre; og han sagde:

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

"Hvor have I lagt ham?" De sige til ham: "Herre! kom og se!"

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

Jesus græd.

І закапали сльози Ісусові...

Da sagde Jøderne: "Se, hvor han elskede ham!"

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Men nogle af dem sagde: "Kunde ikke han, som åbnede den blindes Øjne, have gjort, at også denne ikke var død?"

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Da harmes Jesus atter i sit Indre og går hen til Graven. Men det var en Hule, og en Sten lå for den.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Jesus siger: "Tager Stenen bort!" Martha, den dødes Søster, siger til ham: "Herre! han stinker allerede; thi han har ligget der fire Dage:"

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus siger til hende: " Sagde jeg ikke, at dersom du tror, skal du se Guds Herlighed?"

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Da toge de Stenen bort. Men Jesus opløftede sine Øjne og sagde: "Fader! jeg takker dig, fordi du har hørt mig.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Jeg vidste vel, at du altid hører mig; men for Skarens Skyld, som står omkring, sagde jeg det, for at de skulle tro, at du har udsendt mig."

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Og da han havde sagt dette, råbte han med høj Røst: "Lazarus, kom herud!"

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Og den døde kom ud, bunden med Jordeklæder om Fødder og Hænder, og et Tørklæde var bundet om hans Ansigt, Jesus siger til dem: "Løser ham, og lader ham gå!"

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Mange af de Jøder, som vare komne til Maria og havde set, hvad han havde gjort, troede nu på ham;

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

men nogle af dem gik hen til Farisæerne og sagde dem, hvad Jesus, havde gjort.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Ypperstepræsterne og Farisæerne sammenkaldte da et Møde af Rådet og sagde: "Hvad gøre vi? thi dette Menneske gør mange Tegn.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Dersom vi lade ham således blive ved, ville alle tro på ham, og Romerne ville komme og tage både vort Land og Folk."

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Men en af dem, Kajfas, som var Ypperstepræst i det År, sagde til dem:

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

"I vide intet; ej heller betænke I, at det er os gavnligt, at eet Menneske dør for Folket, og at ikke det hele Folk skal gå til Grunde."

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

Men dette sagde han ikke af sig selv; men da han var Ypperstepræst i det År, profeterede han at Jesus skulde dø for Folket;

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

og ikke for Folket alene, men for at han også kunde samle Guds adspredte Børn sammen til eet.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

Fra den Dag af rådsloge de derfor om at ihjelslå ham.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Derfor vandrede Jesus ikke mere frit om iblandt jøderne, men gik bort derfra ud på Landet, nær ved Ørkenen, til en By, som kaldes Efraim; og han blev der med sine Disciple.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Men Jødernes Påske var nær; og mange fra Landet gik op til Jerusalem før Påsken for at rense sig.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Da ledte de efter Jesus og sagde mellem hverandre, da de stode i Helligdommen: "Hvad mene I? Mon han ikke kommer til Højtiden?"

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Men Ypperstepræsterne og Farisæerne havde givet Befaling om at dersom nogen vidste, hvor han var, skulde han give det til Kende for at de kunde gribe ham.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.