Job 19

Så tog Job til Orde og svarede:

А Йов відповів та й сказав:

"Hvor længe vil I krænke min Sjæl og slå mig sønder med Ord?

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

I håner mig nu for tiende Gang, mishandler mig uden Skam.

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Har jeg da virkelig fejlet, hænger der Fejl ved mig?

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Eller gør I jer store imod mig og revser mig ved at smæde?

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Så vid da, at Gud har bøjet min Ret, omspændt mig med sit Net.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Se, jeg skriger: Vold! men får ikke Svar, råber om Hjælp, der er ingen Ret.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Han spærred min Vej, jeg kom ikke frem, han hylled mine Stier i Mørke;

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

han klædte mig af for min Ære, berøved mit Hoved Kronen,

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

brød mig ned overalt, så jeg må bort, oprykked mit Håb som Træet;

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

hans Vrede blussede mod mig, han regner mig for sin Fjende;

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

samlede rykker hans Flokke frem og bryder sig Vej imod mig, de lejrer sig om mit Telt.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Mine Brødre har fjernet sig fra mig, Venner er fremmede for mig,

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

mine nærmeste og Hendinge holder sig fra mig, de, der er i mit Hus, har glemt mig;

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

mine Piger regner mig for en fremmed, vildfremmed er jeg i deres Øjne;

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

ej svarer min Træl, når jeg kalder, jeg må trygle ham med min Mund;

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

ved min Ånde væmmes min Hustru, mine egne Brødre er jeg en Stank;

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

selv Drenge agter mig ringe, når jeg reljser mig, taler de mod mig;

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Standsfælleræmmes til Hobe ved mig, de, jeg elskede, vender sig mod mig.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Benene hænger fast ved min Hud, med Kødet i Tænderne slap jeg bort.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Nåde, mine Venner, Nåde, thi Guds Hånd har rørt mig!

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Hvi forfølger og I mig som Gud og mættes ej af mit Kød?

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Ak, gid mine Ord blev skrevet op, blev tegnet op i en Bog,

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

med Griffel af Jern, med Bly indristet i Hlippen for evigt!

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Men jeg ved, at min Løser lever, over Støvet vil en Forsvarer stå frem.

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Når min sønderslidte Hud er borte, skal jeg ud fra mit Kød skue Gud,

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

hvem jeg skal se på min Side; ham skal mine Øjne se, ingen fremmed! Mine Nyrer forgår i mit Indre!

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Når I siger: "Hor vi skal forfølge ham, Sagens Rod vil vi udfinde hos ham!"

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

så tag jer i Vare for Sværdet; thi Vrede rammer de lovløse, at I skal kende, der kommer en Dom!

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...