Job 18

Så tog Sjuhiten Bildad til Orde og sagde:

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

"Så gør dog en Ende på dine Ord, kom til Fornuft og lad os tale!

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

Hvi skal vi regnes for Kvæg og stå som umælende i dine Øjne?

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

Du, som i Vrede sønderslider din Sjæl, skal for din Skyld Jorden blive øde og Klippen flyttes fra sit Sted?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

Nej, den gudløses Lys bliver slukt, hans Ildslue giver ej Lys;

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

Lyset i hans Telt går ud, og hans Lampe slukkes for ham;

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

hans kraftige Skridt bliver korte, han falder for eget Råd;

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

thi hans Fod drives ind i Nettet, på Fletværk vandrer han frem,

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

Fælden griber om Hælen, Garnet holder ham fast;

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

Snaren er skjult i Jorden for ham og Saksen på hans Sti;

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

Rædsler skræmmer ham alle Vegne og kyser ham Skridt for Skridt:

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Ulykken hungrer efter ham, Undergang lurer på hans Fald:

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

Dødens førstefødte æder hans Lemmer, æder hans Legemes Lemmer;

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

han rives bort fra sit Telt, sin Fortrøstning; den styrer hans Skridt til Rædslernes Konge;

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

i hans Telt har Undergang hjemme, Svovl strøs ud på hans Bolig;

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

nedentil tørrer hans Rødder, oventil visner hans Grene;

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

hans Minde svinder fra Jord, på Gaden nævnes ikke hans Navn;

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

man støder ham ud fra Lys i Mørket og driver ham bort fra Jorderig;

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

i sit Folk har han ikke Afkom og Æt, i hans Hjem er der ingen tilbage;

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

de i Vester stivner ved hans Skæbnedag, de i Øst bliver slagne af Rædsel.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

Ja, således går det den lovløses Bolig, dens Hjem, der ej kender Gud!

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!