Job 13

Se, mit Øje har skuet alt dette, mit Øre har hørt og mærket sig det;

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

hvad I ved, ved også jeg, jeg falder ikke igennem for jer.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Men til den Almægtige vil jeg tale, med Gud er jeg sindet at gå i Rette,

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

mens I smører på med Løgn; usle Læger er I til Hobe.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Om I dog vilde tie stille, så kunde I regnes for vise!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Hør dog mit Klagemål, mærk mine Læbers Anklage!

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Forsvarer I Gud med Uret, forsvarer I ham med Svig?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Vil I tage Parti for ham, vil I træde i Skranken for Gud?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Går det godt, når han ransager eder, kan I narre ham, som man narrer et Menneske?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Revse jer vil han alvorligt, om I lader som intet og dog er partiske.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Vil ikke hans Højhed skræmme jer og hans Rædsel falde på eder?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Eders Tankesprog bliver til Askesprog, som Skjolde af Ler eders Skjolde.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Ti stille, at jeg kan tale, så overgå mig, hvad der vil!

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Jeg vil bære mit Kød i Tænderne og tage mit Liv i min Hånd;

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

se, han slår mig ihjel, jeg har intet Håb, dog lægger jeg for ham min Færd.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Det er i sig selv en Sejr for mig, thi en vanhellig vover sig ikke til ham!

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Hør nu ret på mit Ord, lad mig tale for eders Ører!

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Se, til Rettergang er jeg rede, jeg ved, at Retten er min!

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Hvem kan vel trætte med mig? Da skulde jeg tie og opgive Ånden!

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Kun for to Ting skåne du mig, så kryber jeg ikke i Skjul for dig:

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Din Hånd må du tage fra mig, din Rædsel skræmme mig ikke!

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Så stævn mig, og jeg skal svare, eller jeg vil tale, og du skal svare!

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Hvor stor er min Skyld og Synd? Lad mig vide min Brøde og Synd!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Hvi skjuler du dog dit Åsyn og regner mig for din Fjende?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Vil du skræmme et henvejret Blad, forfølge et vissent Strå,

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

at du skriver mig så bitter en Dom og lader mig arve min Ungdoms Skyld,

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

lægger mine Fødder i Blokken, vogter på alle mine Veje. indkredser mine Fødders Trin!

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Og så er han dog som smuldrende Trøske, som Klæder, der ædes op af Møl,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...