Job 22

І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:

Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!

Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?

Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!

Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!

Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб...

А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.

Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,

тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,

твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...

Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!

А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?

Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.

Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,

що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,

що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?

А Він доми їхні наповнив добром!... Але віддалилась від мене порада безбожних!

Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!

Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.

Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,

і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,

будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.

А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.

Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.

Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.