John 11

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

A był niektóry chory Łazarz z Betanii, z miasteczka Maryi i Marty, siostry jej.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

(A to była ona Maryja, która pomazała Pana maścią, i ucierała nogi jego włosami swojemi, której brat Łazarz chorował.)

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Posłały tedy siostry do niego, mówiąc: Panie! oto ten, którego miłujesz, choruje.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

A usłyszawszy to Jezus, rzekł: Ta choroba nie jest na śmierć, ale dla chwały Bożej, aby był uwielbiony Syn Boży przez nią.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

A Jezus umiłował Martę i siostrę jej, i Łazarza.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

A gdy usłyszał, iż choruje, tedy został przez dwa dni na onemże miejscu, gdzie był.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Lecz potem rzekł do uczniów swoich: Idźmy zasię do Judzkiej ziemi.

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Rzekli mu uczniowie: Mistrzu! teraz szukali Żydowie, jakoby cię ukamionowali, a zasię tam idziesz?

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Odpowiedział Jezus: Azaż nie dwanaście jest godzin dnia? Jeźli kto chodzi we dnie, nie obrazi się; bo widzi światłość tego świata.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

A jeźli kto chodzi w nocy, obrazi się; bo w nim światła nie masz.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

To powiedziawszy, potem rzekł do nich: Łazarz, przyjaciel nasz, śpi; ale idę, abym go ze snu obudził.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Tedy rzekli uczniowie jego: Panie! jeźliże śpi, będzie zdrów.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Ale Jezus mówił o śmierci jego; lecz oni mniemali, iż o zaśnięciu snem mówił.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Tedy im rzekł Jezus jawnie: Łazarz umarł.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

I raduję się dla was, (abyście wierzyli), żem tam nie był; ale pójdziemy do niego.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Rzekł zatem Tomasz, którego zwano Dydymus, spółuczniom: Pójdźmy i my, abyśmy z nim pomarli.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Przyszedłszy tedy Jezus, znalazł go już cztery dni w grobie leżącego.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

(A była Betania blisko Jeruzalemu, jakoby na piętnaście stajan.)

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

A przyszło było wiele Żydów do Marty i Maryi, aby je cieszyli po bracie ich.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Marta tedy, gdy usłyszała, że Jezus idzie, bieżała przeciwko niemu; ale Maryja w domu siedziała.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

I rzekła Marta do Jezusa: Panie! byś tu był, nie umarłby był brat mój.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Ale i teraz wiem, że o cokolwiek byś prosił Boga, da ci to Bóg.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Rzekł jej Jezus: Wstanieć brat twój.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Rzekła mu Marta: Wiem, iż wstanie przy zmartwychwstaniu w on ostateczny dzień.

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

I rzekł jej Jezus: Jam jest zmartwychwstanie i żywot; kto w mię wierzy, choćby też umarł, żyć będzie.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

A wszelki, który żyje, a wierzy w mię, nie umrze na wieki. Wierzyszże temu?

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Rzekła mu: I owszem Panie! Jam uwierzyła, żeś ty jest Chrystus, Syn Boży, który miał przyjść na świat.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

A to rzekłszy szła i potajemnie zawołała Maryję, siostrę swoję, mówiąc: jest tu nauczyciel, i woła cię.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Ona skoro usłyszała, wnet wstała i szła do niego.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

(A Jezus jeszcze był nie przyszedł do miasteczka, ale był na temże miejscu, gdzie Marta była wyszła przeciwko niemu.)

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Żydowie tedy, którzy z nią byli w domu, a cieszyli ją, ujrzawszy Maryję, iż prędko wstała i wyszła, szli za nią, mówiąc: Idzie do grobu, aby tam płakała.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Ale Maryja, gdy tam przyszła, gdzie był Jezus, ujrzawszy go, przypadła do nóg jego i rzekła: Panie! byś tu był, nie umarłby był brat mój.

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Jezus tedy, gdy ją ujrzał płaczącą, i Żydy, którzy byli z nią przyszli, płaczące, rozrzewnił się w duchu i zafrasował się,

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

I rzekł: Gdzieście go położyli? Rzekli mu: Panie! pójdź, a oglądaj.

І закапали сльози Ісусові...

I zapłakał Jezus.

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Tedy rzekli Żydowie: Wej! jakoć go miłował.

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

A niektórzy z nich mówili: Nie mógłże ten, który otworzył oczy ślepego, uczynić, żeby ten był nie umarł?

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Ale Jezus zasię rozrzewniwszy się sam w sobie, przyszedł do grobu; a była jaskinia, a kamień był położony na niej.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

I rzekł Jezus: Odejmijcie ten kamień. Rzekła mu Marta, siostra onego umarłego: Panie! jużci cuchnie; bo już cztery dni w grobie.

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Powiedział jej Jezus: Azażem ci nie rzekł, iż jeźli uwierzysz, oglądasz chwałę Bożą?

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Odjęli tedy kamień, gdzie był umarły położony. A Jezus podniósłszy oczy swe w górę, rzekł: Ojcze! dziękuję tobie, żeś mię wysłuchał.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

A jamci wiedział, że mię zawsze wysłuchiwasz; alem to rzekł dla ludu wokoło stojącego, aby wierzyli, żeś ty mię posłał.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

A to rzekłszy, zawołał głosem wielkim: Łazarzu! wynijdź sam!

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

I wyszedł ten, który był umarł, mając związane ręce i nogi chustkami, a twarz jego była chustką obwiązana. Rzekł im Jezus: Rozwiążcie go, a niechaj odejdzie.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Wiele tedy z Żydów, którzy byli przyszli do Maryi, a widzieli to, co uczynił Jezus, uwierzyło weń.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Niektórzy też z nich odeszli do Faryzeuszów i powiedzieli im, co uczynił Jezus.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Tedy się zebrali przedniejsi kapłani i Faryzeuszowie w radę, i mówili: Cóż uczynimy? Albowiem ten człowiek wiele cudów czyni.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

A jeźli go tak zaniechamy, wszyscy weń uwierzą, i przyjdą Rzymianie, a wezmą nam to miejsce nasze i lud.

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

A jeden z nich, Kaifasz, będąc najwyższym kapłanem onego roku, rzekł im: Wy nic nie wiecie,

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

Ani myślicie, iż nam jest pożyteczno, żeby jeden człowiek umarł za lud, a żeby wszystek ten naród nie zginął.

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

A tegoć nie mówił sam od siebie, ale będąc najwyższym kapłanem roku onego, prorokował, iż Jezus miał umrzeć za on naród;

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

A nie tylko za on naród, ale żeby też syny Boże rozproszone w jedno zgromadził.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Od onego tedy dnia radzili się społem, aby go zabili.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

A Jezus już nie chodził jawnie między Żydami, ale stamtąd odszedł do krainy, która jest blisko puszczy, do miasta, które zowią Efraim, i tamże mieszkał z uczniami swoimi.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

A była blisko wielkanoc żydowska, a wiele ich szło do Jeruzalemu z onej krainy przed wielkanocą, aby się oczyścili.

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

I szukali Jezusa, i mówili jedni do drugich, w kościele stojąc: Co się wam zda, że nie przyszedł na święto?

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

A przedniejsi kapłani i Faryzeuszowie wydali byli rozkazanie: Jeźliby się kto dowiedział, gdzie by był, żeby oznajmił, aby go pojmali.