Psalms 38

Псалом Давидів. На пам'ятку.

En salme av David; til ihukommelse.

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

Herre, straff mig ikke i din vrede, og tukt mig ikke i din harme!

бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

For dine piler har rammet mig, og din hånd er falt tungt på mig.

Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

Det er intet friskt i mitt kjød for din vredes skyld, det er ingen fred i mine ben for min synds skyld.

бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

For mine misgjerninger går over mitt hode, som en tung byrde er de mig for tunge.

смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

Mine bylder lukter ille, de råtner for min dårskaps skyld.

Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

Jeg er kroket, aldeles nedbøiet; hele dagen går jeg i sørgeklær.

бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

For mine lender er fulle av brand, og det er intet friskt i mitt kjød.

Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

Jeg er kold og stiv og aldeles knust, jeg hyler for mitt hjertes stønnen.

Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

Herre, for ditt åsyn er all min lengsel, og mitt sukk er ikke skjult for dig.

Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

Mitt hjerte slår heftig, min kraft har sviktet mig, og mine øines lys, endog det er borte for mig.

Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

Mine venner og mine frender holder sig i avstand fra min plage, og mine nærmeste står langt borte.

Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

Og de som står mig efter livet, setter snarer, og de som søker min ulykke, taler om undergang, og på svik tenker de den hele dag.

А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

Og jeg er som en døv, jeg hører ikke, og som en stum, som ikke later op sin munn.

і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

Ja, jeg er som en mann som ikke hører, og som ikke har motsigelse i sin munn.

бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

For til dig, Herre, står mitt håp; du skal svare, Herre min Gud!

Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

For jeg sier: De vil ellers glede sig over mig; når min fot vakler, ophøier de sig over mig.

Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

For jeg er nær ved å falle, og min smerte er alltid for mig.

бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

For jeg bekjenner min misgjerning, jeg sørger over min synd.

А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

Og mine fiender lever, er mektige, og mange er de som hater mig uten årsak.

Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

Og de som gjengjelder godt med ondt, står mig imot, fordi jeg jager efter det gode.

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Forlat mig ikke, Herre! Min Gud, vær ikke langt borte fra mig! Skynd dig å hjelpe mig, Herre, min frelse!