Psalms 39

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів.

Til sangmesteren, til Jedutun; en salme av David.

Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

Jeg sa: Jeg vil vokte mine veier, så jeg ikke synder med min tunge; jeg vil legge munnkurv på min munn, så lenge den ugudelige ennu er for mine øine.

Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Jeg blev taus og var aldeles stille, jeg tidde uten gagn, og min smerte blev oprørt.

Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

Mitt hjerte blev hett inneni mig, ved min grublen optendtes ild; - jeg talte med min tunge:

Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

La mig vite, Herre, min ende, og mine dagers mål, hvad det er! La mig få vite hvad tid jeg skal bort!

Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

Se, som en håndsbredd har du satt mine dager, og min livstid er som intet for dig; visselig, bare tomhet er hvert menneske, hvor fast han enn står. Sela.

У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

Bare som et skyggebillede vandrer mannen, bare tomhet er deres uro; han dynger op og vet ikke hvem som skal samle det inn.

А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

Og nu, hvad håper jeg på Herre? - Mitt håp står til dig.

Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

Frels mig fra alle mine overtredelser, gjør mig ikke til spott for dåren!

Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Jeg tier, jeg later ikke op min munn; for du har gjort det.

забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

Ta bort fra mig din plage! For din hånds slag er jeg blitt til intet.

Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Tukter du en mann med straff for misgjerning, da fortærer du hans herlighet likesom møll; bare tomhet er hvert menneske. Sela.

Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Hør min bønn, Herre, og vend øret til mitt rop, ti ikke til min gråt! for jeg er en fremmed hos dig, en gjest som alle mine fedre. Se bort fra mig, så mitt åsyn må bli opklaret, før jeg går herfra og er ikke mere!