Matthew 15

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

Da kom fariseere og skriftlærde fra Jerusalem til Jesus og sa: Mark.

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

Hvorfor bryter dine disipler de gamles vedtekt? de vasker jo ikke sine hender når de holder måltid.

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

Men han svarte og sa til dem: Og I, hvorfor bryter I Guds bud for eders vedtekts skyld?

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

For Gud har gitt det bud: Hedre din far og din mor; og: Den som banner far eller mor, skal visselig dø;

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

men I sier: Den som sier til far eller mor: Det du skulde hatt til hjelp av mig, det gir jeg til templet - han skylder ikke å hedre sin far eller sin mor.

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

Og I har gjort Guds lov til intet for eders vedtekts skyld.

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

I hyklere! rett spådde Esaias om eder da han sa:

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

Dette folk ærer mig med lebene; men deres hjerte er langt borte fra mig;

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

men de dyrker mig forgjeves, idet de lærer lærdommer som er menneskebud.

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

Og han kalte folket til sig og sa til dem: Hør dette og forstå det:

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

Ikke det som kommer inn i munnen, gjør mennesket urent; men det som går ut av munnen, det gjør mennesket urent.

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Da gikk hans disipler til ham og sa: Vet du at fariseerne tok anstøt ved å høre dette ord?

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

Men han svarte og sa: Enhver plante som min himmelske Fader ikke har plantet, skal rykkes op med rot.

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

La dem fare! de er blinde veiledere for blinde; men når en blind leder en blind, faller de begge i grøften.

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

Da svarte Peter og sa til ham: Tyd denne lignelse for oss!

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

Men han sa: Er også I ennu uforstandige?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

Skjønner I ikke at alt det som kommer inn i munnen, går i buken og kastes ut den naturlige vei?

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

Men det som går ut av munnen, det kommer fra hjertet, og dette er det som gjør mennesket urent.

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

For fra hjertet kommer onde tanker: mord, hor, utukt, tyveri, falskt vidnesbyrd, bespottelse.

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

Dette er det som gjør mennesket urent; men å ete med uvaskede hender gjør ikke mennesket urent.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

Og Jesus gikk bort derfra, og trakk sig tilbake til landet ved Tyrus og Sidon.

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

Og se, en kananeisk kvinne kom fra de landemerker og ropte: Herre, du Davids sønn! miskunn dig over mig! min datter plages ille av en ond ånd.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

Men han svarte henne ikke et ord. Da gikk hans disipler til ham og bad ham og sa: Skill dig av med henne! for hun roper efter oss.

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

Men han svarte og sa: Jeg er ikke utsendt til andre enn de fortapte får av Israels hus.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

Men hun kom og falt ned for ham og sa: Herre, hjelp mig!

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

Men han svarte og sa: Det er ikke rett å ta brødet fra barna og kaste det for de små hunder.

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

Men hun sa: Det er sant, Herre! for de små hunder eter jo av de smuler som faller fra deres herrers bord.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

Da svarte Jesus og sa til henne: Kvinne! din tro er stor; dig skje som du vil! Og hennes datter blev helbredet fra samme stund.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

Og Jesus gikk bort derfra og kom til den Galileiske Sjø, og han gikk op i fjellet og satte sig der.

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

Og meget folk kom til ham, og de hadde med sig halte, blinde, stumme, vanføre og mange andre; og de la dem for hans føtter, og han helbredet dem,

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

så at folket undret sig da de så stumme tale, vanføre helbredes, halte gå og blinde se; og de priste Israels Gud.

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

Men Jesus kalte sine disipler til sig og sa: Jeg ynkes inderlig over folket; for de har alt vært hos mig i tre dager, og de har ikke noget å ete; og la dem fare fastende fra mig vil jeg ikke, forat de ikke skal vansmekte på veien.

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

Og hans disipler sa til ham: Hvorfra skal vi her i ørkenen få brød nok til å mette så meget folk?

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

Og Jesus sa til dem: Hvor mange brød har I? De sa: Syv, og nogen få småfisker.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

Da bød han folket sette sig ned på jorden,

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

og han tok de syv brød og fiskene, takket og brøt dem og gav dem til disiplene, og disiplene til folket.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

Og de åt alle sammen og blev mette; og de tok op det som blev tilovers av stykkene, syv kurver fulle.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

Men de som hadde ett, var fire tusen menn foruten kvinner og barn.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Og da han hadde latt folket fare, gikk han i båten og kom til landet ved Magadan.