Luke 19

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

And Jesus entered and passed through Jericho.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

And, behold, there was a man named Zacchæus, which was the chief among the publicans, and he was rich.

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

And he sought to see Jesus who he was; and could not for the press, because he was little of stature.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

And he ran before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that way.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchæus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

And he made haste, and came down, and received him joyfully.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

And when they saw it, they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

And Zacchæus stood, and said unto the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore him fourfold.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

And Jesus said unto him, This day is salvation come to this house, forsomuch as he also is a son of Abraham.

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said unto them, Occupy till I come.

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this man to reign over us.

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

And it came to pass, that when he was returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called unto him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

And he said unto him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

And he said likewise to him, Be thou also over five cities.

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin:

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that thou layedst not down, and reapest that thou didst not sow.

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up that I laid not down, and reaping that I did not sow:

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

Wherefore then gavest not thou my money into the bank, that at my coming I might have required mine own with usury?

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

And he said unto them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath ten pounds.

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

(And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.)

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

For I say unto you, That unto every one which hath shall be given; and from him that hath not, even that he hath shall be taken away from him.

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

But those mine enemies, which would not that I should reign over them, bring hither, and slay them before me.

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

And when he had thus spoken, he went before, ascending up to Jerusalem.

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called the mount of Olives, he sent two of his disciples,

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

Saying, Go ye into the village over against you; in the which at your entering ye shall find a colt tied, whereon yet never man sat: loose him, and bring him hither.

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

And if any man ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say unto him, Because the Lord hath need of him.

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

And they that were sent went their way, and found even as he had said unto them.

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?

Вони ж відказали: Господь потребує його.

And they said, The Lord hath need of him.

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus thereon.

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

And as he went, they spread their clothes in the way.

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

And when he was come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

Saying, Blessed be the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

And some of the Pharisees from among the multitude said unto him, Master, rebuke thy disciples.

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

And he answered and said unto them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

And when he was come near, he beheld the city, and wept over it,

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hid from thine eyes.

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

For the days shall come upon thee, that thine enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

And he went into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought;

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

Saying unto them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.