Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I would have disdained to have set with the dogs of my flock.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Yea, whereto might the strength of their hands profit me, in whom old age was perished?

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

For want and famine they were solitary; fleeing into the wilderness in former time desolate and waste.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Who cut up mallows by the bushes, and juniper roots for their meat.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

They were driven forth from among men, (they cried after them as after a thief;)

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

To dwell in the clifts of the valleys, in caves of the earth, and in the rocks.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Among the bushes they brayed; under the nettles they were gathered together.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

They were children of fools, yea, children of base men: they were viler than the earth.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

And now am I their song, yea, I am their byword.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Because he hath loosed my cord, and afflicted me, they have also let loose the bridle before me.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Upon my right hand rise the youth; they push away my feet, and they raise up against me the ways of their destruction.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They mar my path, they set forward my calamity, they have no helper.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

They came upon me as a wide breaking in of waters: in the desolation they rolled themselves upon me.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Terrors are turned upon me: they pursue my soul as the wind: and my welfare passeth away as a cloud.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

And now my soul is poured out upon me; the days of affliction have taken hold upon me.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

My bones are pierced in me in the night season: and my sinews take no rest.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

By the great force of my disease is my garment changed: it bindeth me about as the collar of my coat.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

I cry unto thee, and thou dost not hear me: I stand up, and thou regardest me not.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Thou art become cruel to me: with thy strong hand thou opposest thyself against me.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Thou liftest me up to the wind; thou causest me to ride upon it, and dissolvest my substance.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

For I know that thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Howbeit he will not stretch out his hand to the grave, though they cry in his destruction.

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Did not I weep for him that was in trouble? was not my soul grieved for the poor?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

When I looked for good, then evil came unto me: and when I waited for light, there came darkness.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

My bowels boiled, and rested not: the days of affliction prevented me.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I went mourning without the sun: I stood up, and I cried in the congregation.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

I am a brother to dragons, and a companion to owls.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My skin is black upon me, and my bones are burned with heat.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

My harp also is turned to mourning, and my organ into the voice of them that weep.