John 10

Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

Bizony, bizony mondom néktek: A ki nem az ajtón megy be a juhok aklába, hanem másunnan hág be, tolvaj az és rabló.

А хто входить дверима, той вівцям пастух.

A ki pedig az ajtón megy be, a juhok pásztora az.

Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

Ennek az ajtónálló *ajtót* nyit; és a juhok hallgatnak annak szavára; és a maga juhait nevökön szólítja, és kivezeti őket.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

És mikor kiereszti az ő juhait, előttök megy; és a juhok követik őt, mert ismerik az ő hangját.

За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

Idegent pedig nem követnek, hanem elfutnak attól: mert nem ismerik az idegenek hangját.

Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

Ezt a példázatot mondá nékik Jézus; de ők nem értették, mi az, a mit szól vala nékik.

І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

Újra monda azért nékik Jézus: Bizony, bizony mondom néktek, hogy én vagyok a juhoknak ajtaja.

Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

Mindazok, a kik előttem jöttek, tolvajok és rablók: de nem hallgattak rájok a juhok.

Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

Én vagyok az ajtó: ha valaki én rajtam megy be, megtartatik és bejár és kijár majd, és legelőt talál.

Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

A tolvaj nem egyébért jő, hanem hogy lopjon és öljön és pusztítson; én azért jöttem, hogy életök legyen, és bővölködjenek.

Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

Én vagyok a jó pásztor: a jó pásztor életét adja a juhokért.

А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

A béres pedig és a ki nem pásztor, a kinek a juhok nem tulajdonai, látja a farkast jőni, és elhagyja a juhokat, és elfut: és a farkas elragadozza azokat, és elszéleszti a juhokat.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

A béres pedig *azért* fut el, mert béres, és nincs gondja a juhokra.

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

Én vagyok a jó pásztor; és ismerem az enyéimet, és engem *is* ismernek az enyéim,

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

A miként ismer engem az Atya, és én *is* ismerem az Atyát; és életemet adom a juhokért.

Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

Más juhaim is vannak nékem, a melyek nem ebből az akolból valók: azokat is elő kell hoznom, és hallgatnak majd az én szómra; és lészen egy akol *és* egy pásztor.

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

Azért szeret engem az Atya, mert én leteszem az én életemet, hogy újra felvegyem azt.

Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

Senki sem veszi azt el én tőlem, hanem én teszem le azt én magamtól. Van hatalmam letenni azt, és van hatalmam ismét felvenni azt. Ezt a parancsolatot vettem az én Atyámtól.

З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

Újra hasonlás lőn a zsidók között e beszédek miatt.

І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

És sokan mondják vala közülök: Ördög van benne és bolondozik, mit hallgattok reá?

Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

Mások mondának: Ezek nem ördöngősnek beszédei. Vajjon az ördög megnyithatja-é a vakok szemeit?

Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

Lőn pedig Jeruzsálemben a templomszentelés ünnepe: és tél vala;

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.

És Jézus a templomban, a Salamon tornáczában jár vala.

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

Körülvevék azért őt a zsidók, és mondának néki: Meddig tartasz még bizonytalanságban bennünket? Ha te vagy a Krisztus, mondd meg nékünk nyilván!

Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

Felele nékik Jézus: Megmondtam néktek, és nem hiszitek: a cselekedetek, a melyeket én cselekszem az én Atyám nevében, azok tesznek bizonyságot rólam.

Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

De ti nem hisztek, mert ti nem az én juhaim közül vagytok. A mint megmondtam néktek:

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

Az én juhaim hallják az én szómat, és én ismerem őket, és követnek engem:

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

És én örök életet adok nékik; és soha örökké el nem vesznek, és senki ki nem ragadja őket az én kezemből.

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

Az én Atyám, a ki *azokat* adta nékem, nagyobb mindeneknél; és senki sem ragadhatja ki *azokat* az én Atyámnak kezéből.

Я й Отець Ми одне!

Én és az Atya egy vagyunk.

Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

Ismét köveket ragadának azért a zsidók, hogy megkövezzék őt.

Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

Felele nékik Jézus: Sok jó dolgot mutattam néktek az én Atyámtól; azok közül melyik dologért köveztek meg engem?

Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...

Felelének néki a zsidók, mondván: Jó dologért nem kövezünk meg téged, hanem káromlásért, tudniillik, hogy te ember létedre Istenné teszed magadat.

Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

Felele nékik Jézus: Nincs-é megírva a ti törvényetekben: Én mondám: Istenek vagytok?

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

Ha azokat isteneknek mondá, a kikhez az Isten beszéde lőn (és az írás fel nem bontható),

то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

Arról mondjátok-é ti, a kit az Atya megszentelt és elküldött e világra: Káromlást szólsz; mivelhogy azt mondám: Az Isten Fia vagyok?!

Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

Ha az én Atyám dolgait nem cselekszem, ne higyjetek nékem;

А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

Ha pedig azokat cselekszem, ha nékem nem hisztek is, higyjetek a cselekedeteknek: hogy megtudjátok és elhigyjétek, hogy az Atya én bennem van, és én ő benne vagyok.

Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

Ismét meg akarák azért őt fogni; de kiméne az ő kezökből.

І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

És újra elméne túl a Jordánon, arra a helyre, a hol János először keresztelt vala; és ott marada.

І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

És sokan menének ő hozzá és mondják vala, hogy: János nem tett ugyan semmi csodát; de mindaz, a mit János e felől mondott, igaz vala.

І багато-хто ввірували в Нього там.

És sokan hivének ott ő benne.