Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Felele pedig Jób, és monda:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Meddig búsítjátok még a lelkemet, és kínoztok engem beszéddel?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Tízszer is meggyaláztatok már engem; nem pirultok, hogy így erősködtök ellenem?

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Még ha csakugyan tévedtem is, tévedésem énmagamra hárul.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Avagy csakugyan pöffeszkedni akartok ellenem, és feddődni az én gyalázatom felett?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Tudjátok meg hát, hogy Isten alázott meg engem, és az ő hálójával ő vett engem körül.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Ímé, kiáltozom az erőszak miatt, de meg nem hallgattatom, segélyért kiáltok, de nincsen igazság.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Utamat úgy elgátolta, hogy nem mehetek át rajta, és az én ösvényemre sötétséget vetett.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Tisztességemből kivetkőztetett, és fejemnek koronáját elvevé.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Megronta köröskörül, hogy elveszszek, és reménységemet, mint a fát, letördelé.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Felgerjesztette haragját ellenem, és úgy bánt velem, mint ellenségeivel.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Seregei együtt jövének be és utat csinálnak ellenem, és az én sátorom mellett táboroznak.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Atyámfiait távol űzé mellőlem, barátaim egészen elidegenedtek tőlem.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Rokonaim visszahúzódtak, ismerőseim pedig elfelejtkeznek rólam.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Házam zsellérei és szolgálóim idegennek tartanak engem, jövevény lettem előttök.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Ha a szolgámat kiáltom, nem felel, még ha könyörgök is néki.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Lehelletem idegenné lett házastársam előtt, s könyörgésem az én ágyékom magzatai előtt.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Még a kisdedek is megvetnek engem, ha fölkelek, ellenem szólnak nékem.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Megútált minden meghitt emberem; a kiket szerettem, azok is ellenem fordultak.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Bőrömhöz és húsomhoz ragadt az én csontom, csak fogam húsával menekültem meg.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Könyörüljetek rajtam, könyörüljetek rajtam, oh ti barátaim, mert az Isten keze érintett engem!

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Miért üldöztök engem úgy, mint az Isten, és mért nem elégesztek meg a testemmel?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Oh, vajha az én beszédeim leirattatnának, oh, vajha könyvbe feljegyeztetnének!

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Vasvesszővel és ónnal örökre kősziklába metszetnének!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Mert én tudom, hogy az én megváltóm él, és utoljára az én porom felett megáll.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

És miután ezt a bőrömet megrágják, testem nélkül látom meg az Istent.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

A kit magam látok meg magamnak; az én szemeim látják meg, nem más. Az én veséim megemésztettek én bennem;

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Mert ezt mondjátok: Hogyan fogjuk őt üldözni! *látva,* hogy a dolog gyökere én bennem rejlik.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Féljetek a fegyvertől, mert a fegyver a bűnök miatt való büntetés, hogy megtudjátok, hogy van ítélet!