Matthew 15

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

אז באו אל ישוע הסופרים והפרושים אשר מירושלים׃

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

ויאמרו מדוע תלמידיך עברים את קבלת הזקנים כי אינם רחצים את ידיהם באכלם לחם׃

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

ויען ויאמר אליהם מדוע גם אתם עברים את מצות אלהים בעבור קבלתכם׃

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

כי אלהים צוה לאמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת׃

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

ואתם אמרים האמר לאביו ולאמו קרבן כל מה שאתה נהנה לי אין עליו לכבד את אביו ואת אמו׃

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

ותפרו את דבר האלהים בעבור קבלתכם׃

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

חנפים היטב נבא עליכם ישעיהו לאמר׃

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

העם הזה נגש בפיו ובשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני׃

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים׃

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

ויקרא אל העם ויאמר להם שמעו והבינו׃

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

לא הבא אל הפה יטמא את האדם כי אם היוצא מן הפה הוא מטמא את האדם׃

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

ויגשו אליו תלמידיו ויאמרו הידעת כי הפרושים בשמעם את הדבר הזה נכשלו בו׃

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

ויען ויאמר כל מטע אשר לא נטע אבי שבשמים עקור יעקר׃

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

הניחו אותם מנהלים עורים המה לעורים וכי יוליך עור את העור ונפלו שניהם בתוך הבור׃

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

ויען פטרוס ויאמר אליו באר לנו את המשל הזה׃

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

ויאמר ישוע עדנה גם אתם באין בינה׃

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

העוד לא תשכילו כי כל הבא אל הפה יורד אל הכרש וישפך משם למוצאות׃

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

אבל היוצא מן הפה יוצא מן הלב והוא מטמא את האדם׃

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

כי מן הלב יוצאות מחשבות רע רציחות נאופים זנונים גנבות עדיות שקר וגדופים׃

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

אלה הם המטמאים את האדם אבל אכול בלי נטילת ידים לא יטמא את האדם׃

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

ויצא ישוע משם ויסר אל גלילות צור וצידון׃

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

והנה אשה כנענית יצאה מן הגבולות ההם ותצעק אליו לאמר חנני אדני בן דוד כי בתי מענה מאד על ידי שד׃

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

והוא לא ענה אתה דבר ויגשו תלמידיו ויבקשו ממנו לאמר שלחה כי צעקת היא אחרינו׃

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

ויען ויאמר לא שלחתי כי אם אל הצאן האבדות לבית ישראל׃

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

והיא באה ותשתחו לו לאמר אדני עזרני׃

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

ויען ויאמר לא טוב לקחת את לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים׃

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

ותאמר כן אדני אפס כי גם צעירי הכלבים יאכלו מפרורים הנפלים מעל שלחן אדניהם׃

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

ויען ישוע ויאמר אליה אשה גדלה אמונתך יהי לך כרצונך ותרפא בתה מן השעה ההיא׃

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

ויעבר ישוע משם ויבא אל ים הגליל ויעל ההרה וישב שם׃

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

ויבאו אליו המון עם רב ועמהם פסחים עורים חרשים קטעים ורבים כהמה ויפילום לרגלי ישוע וירפאם׃

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

ויתמהו העם בראותם את האלמים מדברים והקטעים בריאים והפסחים מתהלכים והעורים ראים וישבחו את אלהי ישראל׃

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

ויקרא ישוע אל תלמידיו ויאמר נכמרו רחמי על העם כי זה שלשת ימים עמדו עמדי ואין להם מה לאכל ואינני אבה לשלחם רעבים פן יתעלפו בדרך׃

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

ויאמרו אליו התלמידים מאין לנו די לחם במדבר להשביע את ההמון הגדול הזה׃

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

ויאמר ישוע אליהם כמה ככרות לחם לכם ויאמרו שבע ומעט דגים קטנים׃

І Він ізвелів на землі посідати народові.

ויצו את המון העם לשבת לארץ׃

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

ויקח את שבע ככרות הלחם ואת הדגים ויברך ויפרס ויתן אל התלמידים והתלמידים נתנו לעם׃

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

ויאכלו כלם וישבעו וישאו מן הפתותים הנותרים שבעה דודים מלאים׃

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

והאכלים היו ארבעת אלפי איש מלבד הנשים והטף׃

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

וישלח את העם וירד באניה ויבא אל גבול מגדלא׃