Job 20

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

ויען צפר הנעמתי ויאמר׃

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

לכן שעפי ישיבוני ובעבור חושי בי׃

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

מוסר כלמתי אשמע ורוח מבינתי יענני׃

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

הזאת ידעת מני עד מני שים אדם עלי ארץ׃

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

כי רננת רשעים מקרוב ושמחת חנף עדי רגע׃

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

אם יעלה לשמים שיאו וראשו לעב יגיע׃

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

כגללו לנצח יאבד ראיו יאמרו איו׃

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

כחלום יעוף ולא ימצאוהו וידד כחזיון לילה׃

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

עין שזפתו ולא תוסיף ולא עוד תשורנו מקומו׃

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

בניו ירצו דלים וידיו תשבנה אונו׃

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

עצמותיו מלאו עלומו ועמו על עפר תשכב׃

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

אם תמתיק בפיו רעה יכחידנה תחת לשונו׃

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

יחמל עליה ולא יעזבנה וימנענה בתוך חכו׃

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

לחמו במעיו נהפך מרורת פתנים בקרבו׃

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

חיל בלע ויקאנו מבטנו יורשנו אל׃

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

ראש פתנים יינק תהרגהו לשון אפעה׃

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

אל ירא בפלגות נהרי נחלי דבש וחמאה׃

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

משיב יגע ולא יבלע כחיל תמורתו ולא יעלס׃

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

כי רצץ עזב דלים בית גזל ולא יבנהו׃

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

כי לא ידע שלו בבטנו בחמודו לא ימלט׃

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

אין שריד לאכלו על כן לא יחיל טובו׃

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

במלאות שפקו יצר לו כל יד עמל תבואנו׃

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

יהי למלא בטנו ישלח בו חרון אפו וימטר עלימו בלחומו׃

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

יברח מנשק ברזל תחלפהו קשת נחושה׃

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

שלף ויצא מגוה וברק ממררתו יהלך עליו אמים׃

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

כל חשך טמון לצפוניו תאכלהו אש לא נפח ירע שריד באהלו׃

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

יגלו שמים עונו וארץ מתקוממה לו׃

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

יגל יבול ביתו נגרות ביום אפו׃

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

זה חלק אדם רשע מאלהים ונחלת אמרו מאל׃