Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Voici, mon oeil a vu tout cela, Mon oreille l'a entendu et y a pris garde.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Ce que vous savez, je le sais aussi, Je ne vous suis point inférieur.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Mais je veux parler au Tout-Puissant, Je veux plaider ma cause devant Dieu;

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Car vous, vous n'imaginez que des faussetés, Vous êtes tous des médecins de néant.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Que n'avez-vous gardé le silence? Vous auriez passé pour avoir de la sagesse.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Ecoutez, je vous prie, ma défense, Et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Direz-vous en faveur de Dieu ce qui est injuste, Et pour le soutenir alléguerez-vous des faussetés?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Voulez-vous avoir égard à sa personne? Voulez-vous plaider pour Dieu?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

S'il vous sonde, vous approuvera-t-il? Ou le tromperez-vous comme on trompe un homme?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Certainement il vous condamnera, Si vous n'agissez en secret que par égard pour sa personne.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle pas? Sa terreur ne tombera-t-elle pas sur vous?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Vos sentences sont des sentences de cendre, Vos retranchements sont des retranchements de boue.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Taisez-vous, laissez-moi, je veux parler! Il m'en arrivera ce qu'il pourra.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Pourquoi saisirais-je ma chair entre les dents? J'exposerai plutôt ma vie.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Voici, il me tuera; je n'ai rien à espérer; Mais devant lui je défendrai ma conduite.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Cela même peut servir à mon salut, Car un impie n'ose paraître en sa présence.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Ecoutez, écoutez mes paroles, Prêtez l'oreille à ce que je vais dire.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Me voici prêt à plaider ma cause; Je sais que j'ai raison.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Quelqu'un disputera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je veux mourir.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Seulement, accorde-moi deux choses Et je ne me cacherai pas loin de ta face:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Retire ta main de dessus moi, Et que tes terreurs ne me troublent plus.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Puis appelle, et je répondrai, Ou si je parle, réponds-moi!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Quel est le nombre de mes iniquités et de mes péchés? Fais-moi connaître mes transgressions et mes péchés.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Pourquoi caches-tu ton visage, Et me prends-tu pour ton ennemi?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Veux-tu frapper une feuille agitée? Veux-tu poursuivre une paille desséchée?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Pourquoi m'infliger d'amères souffrances, Me punir pour des fautes de jeunesse?

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Pourquoi mettre mes pieds dans les ceps, Surveiller tous mes mouvements, Tracer une limite à mes pas,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Quand mon corps tombe en pourriture, Comme un vêtement que dévore la teigne?