Job 14

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

L'homme né de la femme! Sa vie est courte, sans cesse agitée.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Il naît, il est coupé comme une fleur; Il fuit et disparaît comme une ombre.

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Et c'est sur lui que tu as l'oeil ouvert! Et tu me fais aller en justice avec toi!

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Comment d'un être souillé sortira-t-il un homme pur? Il n'en peut sortir aucun.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Si ses jours sont fixés, si tu as compté ses mois, Si tu en as marqué le terme qu'il ne saurait franchir,

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Détourne de lui les regards, et donne-lui du relâche, Pour qu'il ait au moins la joie du mercenaire à la fin de sa journée.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Un arbre a de l'espérance: Quand on le coupe, il repousse, Il produit encore des rejetons;

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Quand sa racine a vieilli dans la terre, Quand son tronc meurt dans la poussière,

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Il reverdit à l'approche de l'eau, Il pousse des branches comme une jeune plante.

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Mais l'homme meurt, et il perd sa force; L'homme expire, et où est-il?

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Les eaux des lacs s'évanouissent, Les fleuves tarissent et se dessèchent;

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Ainsi l'homme se couche et ne se relèvera plus, Il ne se réveillera pas tant que les cieux subsisteront, Il ne sortira pas de son sommeil.

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Oh! si tu voulais me cacher dans le séjour des morts, M'y tenir à couvert jusqu'à ce que ta colère fût passée, Et me fixer un terme auquel tu te souviendras de moi!

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Si l'homme une fois mort pouvait revivre, J'aurais de l'espoir tout le temps de mes souffrances, Jusqu'à ce que mon état vînt à changer.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Tu appellerais alors, et je te répondrais, Tu languirais après l'ouvrage de tes mains.

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Mais aujourd'hui tu comptes mes pas, Tu as l'oeil sur mes péchés;

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Mes transgressions sont scellées en un faisceau, Et tu imagines des iniquités à ma charge.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

La montagne s'écroule et périt, Le rocher disparaît de sa place,

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

La pierre est broyée par les eaux, Et la terre emportée par leur courant; Ainsi tu détruis l'espérance de l'homme.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Tu es sans cesse à l'assaillir, et il s'en va; Tu le défigures, puis tu le renvoies.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Que ses fils soient honorés, il n'en sait rien; Qu'ils soient dans l'abaissement, il l'ignore.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

C'est pour lui seul qu'il éprouve de la douleur en son corps, C'est pour lui seul qu'il ressent de la tristesse en son âme.