Proverbs 14

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Viisas vaimo rakentaa huoneensa, vaan hullu kukistaa sen teollansa.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

Joka vaeltaa oikiaa tietä, se pelkää Herraa; mutta se, joka poikkee pois tieltänsä, ylönkatsoo hänen.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Tyhmän suussa on ylpeyden vitsa; vaan viisasten huulet varjelevat heitä.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Jossa ei härkiä ole, siinä seimet puhtaana ovat; vaan jossa juhdat työtä tekevät, siinä tuloa kyllä on.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Totinen todistaja välttää valhetta; vaan väärä todistaja rohkiasti valhettelee.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Pilkkaaja etsii viisautta, ja ei löydä; vaan toimelliset viisauden huokiasti saavat.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Mene pois tyhmän tyköä; sillä et sinä opi mitään häneltä.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Toimellisen viisaus on teistänsä ottaa vaarin; vaan tyhmäin hulluus on sula petos.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Tyhmä nauraa syntiä, mutta hurskasten välillä on hyvä suosio.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Koska sydän on murheellinen, niin ei auta ulkonainen ilo.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Jumalattomain huoneet kukistetaan, vaan jumalisten majat viheriöitsevät.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Monella on tie mielestänsä oikia, vaan viimeiseltä johdattaa se kuolemaan.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Naurun jälkeen tulee murhe, ja ilon perästä suru.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Tyhmälle tapahtuu laittamisensa jälkeen, vaan hyvä ihminen asetetaan hänen ylitsensä.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Taitamatoin uskoo kaikki, mutta ymmärtäväinen ottaa teistänsä vaarin.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Viisas pelkää ja karttaa pahaa, vaan tyhmä päätähavin menee.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Äkillinen ihminen tekee hullun töitä, ja kavala ihminen tulee vihattavaksi.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

Taitamattomat perivät tyhmyyden; vaan se on toimellisten kruunu, että he toimellisesti tekevät.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Häijyn täytyy kumartaa hyviä, ja jumalattomat vanhurskasten porteissa.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Köyhää vihaavat hänen lähimmäisensäkin; vaan rikkaalla on monta ystävää.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Joka katsoo lähimmäisensä ylön. hän tekee syntiä; vaan autuas on se, joka viheliäistä armahtaa.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Jotka viekkaudessa vaeltavat, niiltä puuttuu; mutta jotka hyvää ajattelevat, niille tapahtuu hyvyys ja uskollisuus.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Jossa työtä tehdään, siinä kyllä on; vaan joka tyhjiin puheisiin tyytyy, siinä on köyhyys.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Viisasten rikkaus on heidän kruununsa, mutta tyhmäin hulluus on hulluus.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Uskollinen todistaja vapahtaa hengen, vaan väärä todistaja pettää.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Joka Herraa pelkää, hänellä on vahva linna, ja hänen lapsensa varjellaan.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

Herran pelko on elämän lähde, että kuoleman nuora välttää taidetaan.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Koska kuninkaalla on paljo väkeä, se on hänen kunniansa; vaan koska vähä on väkeä, se tekee päämiehen kehnoksi.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Joka on pitkämielinen, se on viisas; vaan joka äkillinen on, se ilmoittaa tyhmyyden.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Leppyinen sydän on ruumiin elämä; vaan kateus on märkä luissa.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Joka köyhälle tekee väkivaltaa, hän laittaa hänen luojaansa; vaan joka armahtaa vaivaista, se kunnioittaa Jumalaa.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Pahuutensa tähden jumalatoin kukistetaan; vaan vanhurskas on kuolemassakin rohkia.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Toimellisen sydämessä lepää viisaus; mutta mitä tyhmäin mielessä on, se tulee ilmi.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Vanhurskaus korottaa kansan, vaan synti on kansan häpiä.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

Toimellinen palvelia on kuninkaalle otollinen; vaan häpiällistä palveliaa ei hän kärsi.