Job 19

А Йов відповів та й сказав:
تا به کی می‌خواهید با سخنانتان مرا عذاب بدهید و دلم را بشکنید؟
Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
تا به کی می‌خواهید با سخنانتان مرا عذاب بدهید و دلم را بشکنید؟
Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...
بارها به من اهانت کرده‌اید و از رفتار خود با من خجالت نمی‌کشید.
Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
اگر من گناهی کرده باشم، ضرر آن به خودم می‌رسد و به شما آسیبی نمی‌رساند.
Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
شما خود را بهتر و برتر از من می‌دانید و مصیبتهای مرا نتیجهٔ گناه من می‌پندارید.
Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
درحالی‌که خدا این روز بد را بر سر من آورده و به دام خود گرفتارم کرده است.
Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...
حتّی وقتی از ظلمی که به من شده است، فریاد می‌زنم و کمک می‌طلبم، کسی به داد من نمی‌رسد.
Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
خدا راه مرا بسته و آن را تاریک کرده است و امید رهایی از این وضع برای من نیست.
Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
او عزّت و اعتبار مرا از بین برد و هرچه که داشتم از من گرفته.
Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...
از هر طرف مرا خُرد نموده و نهال آرزوهای مرا از ریشه کنده است.
І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
آتش غضب خود را بر من افروخته و مرا دشمن خود می‌شمارد.
полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...
لشکر خود را می‌فرستد تا چادر مرا محاصره کنند.
Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
او خانواده‌ام را از من جدا کرد و آشنایانم را با من بیگانه ساخت.
мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...
خویشاوندان و دوستانِ نزدیک من، فراموشم کرده‌اند
Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...
و مهمان خانه‌ام مرا از یاد برده است. کنیزان خانه‌ام مرا نمی‌شناسند و برای آنها بیگانه شده‌ام.
Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...
خدمتکار خود را با زاری و التماس صدا می‌کنم، امّا او جوابم را نمی‌دهد.
Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...
زن من طاقت بوی دهان مرا ندارد و برادرانم از من بیزار هستند.
Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...
حتّی بچّه‌ها با حقارت به من می‌نگرند و مسخره‌ام می‌کنند.
Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
دوستان صمیمی‌ام از من نفرت دارند و کسانی را که دوست می‌داشتم، از من روی‌گردان شده‌اند.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...
از من فقط پوست و استخوان باقیمانده است و به سختی از مرگ گریخته‌ام.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...
شما دوستان من هستید، بر من رحم کنید، زیرا دست خدا مرا به این روز انداخته است.
Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
چرا شما هم مانند خدا مرا عذاب می‌دهید؟ چرا مرا به حال خودم نمی‌گذارید؟
О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
ای کاش سخنان مرا کسی به یاد می‌آورد و در کتابی می‌نوشت
коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
و یا با قلم آهنین آنها را بر سنگی حک می‌کرد، تا برای همیشه باقی بمانند.
Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
امّا می‌دانم که نجات‌دهندهٔ من در آسمان است و روزی برای دفاع من به زمین خواهد آمد.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
یقین دارم که حتّی پس از آن که گوشت و پوست بدنم بپوسند، خدا را می‌بینم.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...
او برای من بیگانه نیست. او را با همین چشمان خود خواهم دید.
Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
وقتی گفتید: «چگونه او را عذاب دهیم؟» از حال رفتم. شما می‌خواستید با بهانه‌ای مرا متّهم سازید.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...
پس از شمشیر مجازات خدا بترسید و بدانید که روز داوری خدا در انتظار شماست.