Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Så tog Job til Orde og svarede:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

"Hvor længe vil I krænke min Sjæl og slå mig sønder med Ord?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

I håner mig nu for tiende Gang, mishandler mig uden Skam.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Har jeg da virkelig fejlet, hænger der Fejl ved mig?

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Eller gør I jer store imod mig og revser mig ved at smæde?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Så vid da, at Gud har bøjet min Ret, omspændt mig med sit Net.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Se, jeg skriger: Vold! men får ikke Svar, råber om Hjælp, der er ingen Ret.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Han spærred min Vej, jeg kom ikke frem, han hylled mine Stier i Mørke;

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

han klædte mig af for min Ære, berøved mit Hoved Kronen,

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

brød mig ned overalt, så jeg må bort, oprykked mit Håb som Træet;

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

hans Vrede blussede mod mig, han regner mig for sin Fjende;

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

samlede rykker hans Flokke frem og bryder sig Vej imod mig, de lejrer sig om mit Telt.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Mine Brødre har fjernet sig fra mig, Venner er fremmede for mig,

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

mine nærmeste og Hendinge holder sig fra mig, de, der er i mit Hus, har glemt mig;

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

mine Piger regner mig for en fremmed, vildfremmed er jeg i deres Øjne;

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

ej svarer min Træl, når jeg kalder, jeg må trygle ham med min Mund;

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

ved min Ånde væmmes min Hustru, mine egne Brødre er jeg en Stank;

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

selv Drenge agter mig ringe, når jeg reljser mig, taler de mod mig;

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Standsfælleræmmes til Hobe ved mig, de, jeg elskede, vender sig mod mig.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Benene hænger fast ved min Hud, med Kødet i Tænderne slap jeg bort.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Nåde, mine Venner, Nåde, thi Guds Hånd har rørt mig!

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Hvi forfølger og I mig som Gud og mættes ej af mit Kød?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

Ak, gid mine Ord blev skrevet op, blev tegnet op i en Bog,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

med Griffel af Jern, med Bly indristet i Hlippen for evigt!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Men jeg ved, at min Løser lever, over Støvet vil en Forsvarer stå frem.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Når min sønderslidte Hud er borte, skal jeg ud fra mit Kød skue Gud,

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

hvem jeg skal se på min Side; ham skal mine Øjne se, ingen fremmed! Mine Nyrer forgår i mit Indre!

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Når I siger: "Hor vi skal forfølge ham, Sagens Rod vil vi udfinde hos ham!"

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

så tag jer i Vare for Sværdet; thi Vrede rammer de lovløse, at I skal kende, der kommer en Dom!