John 11

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Bijaše neki bolesnik, Lazar iz Betanije, iz sela Marije i sestre joj Marte.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Marija bijaše ono pomazala Gospodina pomašću i otrla mu noge svojom kosom. Njezin dakle brat Lazar bijaše bolestan.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Sestre stoga poručiše Isusu: "Gospodine, evo onaj koga ljubiš, bolestan je."

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Čuvši to, Isus reče: "Ta bolest nije na smrt, nego na slavu Božju, da se po njoj proslavi Sin Božji."

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

A Isus ljubljaše Martu i njezinu sestru i Lazara.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Ipak, kad je čuo za njegovu bolest, ostade još dva dana u onome mjestu gdje se nalazio.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Istom nakon toga reče učenicima: "Pođimo opet u Judeju!"

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Kažu mu učenici: "Učitelju, Židovi su sad tražili da te kamenuju, pa da opet ideš onamo?"

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Odgovori Isus: "Nema li dan dvanaest sati? Hodi li tko danju, ne spotiče se jer vidi svjetlost ovoga svijeta.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Hodi li tko noću, spotiče se jer nema svjetlosti u njemu."

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

To reče, a onda im dometnu: "Lazar, prijatelj naš, spava, no idem probuditi ga."

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Rekoše mu nato učenici: "Gospodine, ako spava, ozdravit će."

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

No Isus to reče o njegovoj smrti, a oni pomisliše da govori o spavanju, o snu.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Tada im Isus reče posve otvoreno: "Lazar je umro.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Ja se radujem što ne bijah ondje, i to poradi vas - da uzvjerujete. Nego pođimo k njemu!"

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Nato Toma zvani Blizanac reče suučenicima: "Hajdemo i mi da umremo s njime!"

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Kad je dakle Isus stigao, nađe da je onaj već četiri dana u grobu.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Betanija bijaše blizu Jeruzalema otprilike petnaest stadija.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

A mnogo Židova bijaše došlo tješiti Martu i Mariju zbog brata njihova.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Kad Marta doču da Isus dolazi, pođe mu u susret dok je Marija ostala u kući.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Marta reče Isusu: "Gospodine, da si bio ovdje, brat moj ne bi umro.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Ali i sada znam: što god zaišteš od Boga, dat će ti."

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Kaza joj Isus: "Uskrsnut će brat tvoj!"

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

A Marta mu odgovori: "Znam da će uskrsnuti o uskrsnuću, u posljednji dan."

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Reče joj Isus: "Ja sam uskrsnuće i život: tko u mene vjeruje, ako i umre, živjet će.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

I tko god živi i vjeruje u mene, neće umrijeti nikada. Vjeruješ li ovo?"

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Odgovori mu: "Da, Gospodine! Ja vjerujem da si ti Krist, Sin Božji, Onaj koji dolazi na svijet!"

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

Rekavši to ode, zovnu svoju sestru Mariju i reče joj krišom: "Učitelj je ovdje i zove te."

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

A ona, čim doču, brzo ustane i pođe k njemu.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Isus još ne bijaše ušao u selo, nego je dotada bio na mjestu gdje ga je Marta susrela.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Kad Židovi, koji su s Marijom bili u kući i tješili je, vidješe kako je brzo ustala i izišla, pođoše za njom; mišljahu da ide na grob plakati.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

A kad Marija dođe onamo gdje bijaše Isus i kad ga ugleda, baci mu se k nogama govoreći: "Gospodine, da si bio ovjde, brat moj ne bi umro."

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Kad Isus vidje kako plače ona i Židovi koji je dopratiše, potresen u duhu i uzbuđen

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

upita: "Kamo ste ga položili?" Odgovoriše mu: "Gospodine, dođi i pogledaj!"

І закапали сльози Ісусові...

I zaplaka Isus.

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Nato su Židovi govorili: "Gle, kako ga je ljubio!"

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

A neki između njih rekoše: "Zar on, koji je slijepcu otvorio oči, nije mogao učiniti da ovaj ne umre?"

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Isus onda, ponovno potresen, pođe grobu. Bila je to pećina, a na nju navaljen kamen.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Isus zapovjedi: "Odvalite kamen!" Kaže mu pokojnikova sestra Marta: "Gospodine, već zaudara. Ta četvrti je dan."

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Kaže joj Isus: "Nisam li ti rekao: budeš li vjerovala, vidjet ćeš slavu Božju?"

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Odvališe dakle kamen. A Isus podiže oči i reče: "Oče, hvala ti što si me uslišao.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Ja sam znao da me svagda uslišavaš; no rekoh to zbog nazočnog mnoštva: da vjeruju da si me ti poslao."

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Rekavši to povika iza glasa: "Lazare, izlazi!"

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

I mrtvac iziđe, noge mu i ruke bile povezane povojima, a lice omotano ručnikom. Nato Isus reče: "Odriješite ga i pustite neka ide!"

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Tada mnogi Židovi koji bijahu došli k Mariji, kad vidješe što Isus učini, povjerovaše u nj.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

A neki od njih odu farizejima i pripovjede im što Isus učini.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Stoga glavari svećenički i farizeji sazvaše Vijeće. Govorili su: "Što da radimo? Ovaj čovjek čini mnoga znamenja.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Ako ga pustimo tako, svi će povjerovati u nj pa će doći Rimljani i oduzeti nam ovo mjesto i narod!"

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

A jedan od njih - Kajfa, veliki svećenik one godine - reče im: "Vi ništa ne znate.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

I ne mislite kako je za vas bolje da jedan čovjek umre za narod, nego da sav narod propadne!"

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

To ne reče sam od sebe, nego kao veliki svećenik one godine prorokova da Isus ima umrijeti za narod;

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

ali ne samo za narod nego i zato da raspršene sinove Božje skupi u jedno.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Toga dana dakle odluče da ga ubiju.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Zbog toga se Isus više nije javno kretao među Židovima, nego je odatle otišao u kraj blizu pustinje, u grad koji se zove Efrajim. Tu se zadržavao s učenicima.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Bijaše blizu židovska Pasha i mnogi iz toga kraja uziđoše prije Pashe u Jeruzalem da se očiste.

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Iskahu dakle Isusa te se stojeći u Hramu zapitkivahu: "Što vam se čini? Zar on ne kani doći na Blagdan?"

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

A glavari svećenički i farizeji izdadoše naredbu: ako tko sazna gdje je, neka dojavi da ga uhvate.