Matthew 15

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

Тогава при Иисус дойдоха фарисеи и книжници от Ерусалим и казаха:

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

Защо Твоите ученици престъпват преданието на старейшините, понеже не си мият ръцете, когато ядат хляб?

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

А Той в отговор им каза: Защо и вие заради вашето предание престъпвате Божията заповед?

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

Защото Бог заповяда: ?Почитай баща си и майка си“; и: ?Който злослови баща или майка, непременно да се умъртви.“

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

Но вие казвате: Който каже на баща си или майка си: Това моето, с което би могъл да си помогнеш, е подарено на Бога, –

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

той да не дава на баща си (или майка си). Така, заради вашето предание, вие осуетихте Божията заповед.

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

Лицемери! Добре е пророкувал Исая за вас, като е казал:

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

?Този народ (се приближава при Мен с устата си и) Ме почита с устните си, но сърцето им се намира далеч от Мен.

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

Но напразно Ме почитат, като преподават за поучение човешки заповеди.“

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

И като повика множеството, им каза: Слушайте и разбирайте!

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

Не това, което влиза в устата, осквернява човека; а това, което излиза от устата, то осквернява човека.

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Тогава учениците се приближиха и Му казаха: Знаеш ли, че фарисеите се възмутиха, като чуха това слово?

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

А Той в отговор каза: Всяко растение, което не е насадил Моят небесен Отец, ще се изкорени.

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

Оставете ги, те са слепи водачи на слепци; а ако слепец води слепеца, и двамата ще паднат в ямата.

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

Петър в отговор Му каза: Обясни ни тази притча!

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

А Той каза: И вие ли още не проумявате?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

Не разбирате ли, че всичко, което влиза в устата, минава през корема и се изхожда навън?

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

А онова, което излиза от устата, произхожда от сърцето и то осквернява човека.

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

Защото от сърцето произхождат зли помисли, убийства, прелюбодеяния, блудства, кражби, лъжесвидетелства, хули.

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

Тези са нещата, които оскверняват човека; а да яде с неизмити ръце, това не го осквернява.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

И като излезе оттам, Иисус се оттегли в областта на Тир и Сидон.

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

И ето, една ханаанка излезе от онези места и извика, като казваше: Смили се за мен, Господи, Сине Давидов! Дъщеря ми е лошо обсебена от демон.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

Но Той не й отговори нито дума. Учениците дойдоха и Му се молеха, като казаха: Отпрати я, защото вика след нас.

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

А Той в отговор каза: Аз не съм изпратен при други, освен при загубените овце от израилевия дом.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

А тя дойде, кланяше Му се и казваше: Господи, помогни ми!

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

Той в отговор каза: Не е хубаво да се вземе хлябът на децата и да се хвърли на кученцата.

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

А тя каза: Да, Господи, но и кученцата ядат от трохите, които падат от трапезата на господарите им!

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

Тогава Иисус в отговор й каза: О, жено, голяма е твоята вяра; нека ти бъде, както искаш. И от онзи час дъщеря й оздравя.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

И като замина оттам, Иисус дойде при Галилейското езеро и се качи на хълма, и седеше там.

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

И дойдоха при Него големи множества, които имаха със себе си куци, слепи, неми, недъгави и много други, и ги сложиха пред краката Му, и Той ги изцели.

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

А множеството се чудеше, като гледаше неми да говорят, недъгави оздравели, куци да ходят и слепи да гледат. И прославиха Израилевия Бог.

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

А Иисус повика учениците Си и каза: Жал Ми е за множеството, защото три дни вече останаха с Мен и нямат какво да ядат; а не искам да ги разпусна гладни, да не би да им прималее по пътя.

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

Учениците Му казаха: Откъде в тази пустош толкова хляб, че да нахраним такова голямо множество?

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

Иисус им каза: Колко хляба имате? А те казаха: Седем, и малко рибки.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

Тогава заповяда на множествата да насядат на земята.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

И като взе седемте хляба и рибите, благодари и разчупи, и даде на учениците, а учениците – на множествата.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

И ядоха всички и се наситиха; и вдигнаха останалите къшеи – седем пълни кошници.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

А онези, които ядоха, бяха четири хиляди мъже, освен жени и деца.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

И като разпусна множествата, влезе в кораба и дойде в областта на Магадан.