Matthew 13

Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

В същия ден Иисус излезе от къщата и седна край езерото.

І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

И при Него се събраха големи множества, така че Той влезе и седна в един кораб, а цялото множество стоеше на брега.

І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

И им говореше много с притчи, като казваше: Ето, сеячът излезе да сее;

І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

и като сееше, някои зърна паднаха край пътя; и птиците дойдоха и ги изкълваха.

Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

А други паднаха на каменистите места, където нямаше много пръст; и твърде скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва,

а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

а като изгря слънцето, прегоряха и понеже нямаха корен, изсъхнаха.

А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

Други пък паднаха между тръните; и тръните пораснаха и ги задушиха.

Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

А други паднаха на добра земя; и дадоха плод – кое стократно, кое шестдесет, кое тридесет.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Който има уши (да слуша), нека слуша.

І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

Тогава се приближиха Неговите ученици и Му казаха: Защо им говориш с притчи?

А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

А Той в отговор им каза: Защото на вас е дадено да знаете тайните на небесното царство, а на тях не е дадено.

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Защото, който има, на него ще се даде и ще му се преумножи; а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

Затова им говоря с притчи, защото гледат, а не виждат; слушат, а не чуват и не разбират.

І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

В тях се изпълнява пророчеството на Исая, което казва: ?С уши ще чуете, а никак няма да разберете; и с очи ще гледате, а никак няма да видите.

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

Защото сърцето на този народ е надебеляло, и с ушите си тежко чуват, и очите си затвориха, да не би да видят с очите си, и да чуят с ушите си, и да разберат със сърцето си, и да се обърнат, и Аз да ги изцеля.“

Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

А вашите очи са блажени, защото виждат, и ушите ви – защото чуват.

Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

Защото, истина ви казвам, че мнозина пророци и праведници са желали да видят това, което вие виждате, но не видяха; и да чуят това, което вие чувате, но не чуха.

Послухайте ж притчу про сіяча.

И така, вие чуйте притчата за сеяча.

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

При всеки, който чуе словото на царството и не го разбира, идва лукавият и грабва посятото в сърцето му: той е посятото край пътя.

А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

А посятото на каменистите места е онзи, който чува словото и веднага с радост го приема;

але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

корен обаче няма в себе си, а е кратковременен; и когато настане скръб или гонение заради словото, начаса отпада.

А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

А посятото между тръните е онзи, който чува словото, но светските грижи и примамката на богатството заглушават словото и той става безплоден.

А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

А посятото на добра земя е онзи, който чува словото и го разбира, който и дава плод и принася – кой стократно, кой шестдесет, кой тридесет.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

Друга притча им предложи, като каза: Небесното царство се уподобява на човек, който е посял добро семе на нивата си;

А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

но когато хората спяха, неприятелят му дойде и пося плевели между пшеницата, и си отиде.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

И когато поникна посевът и завърза плод, тогава се появиха и плевелите.

І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

А слугите на домакина дойдоха и му казаха: Господине, не пося ли ти добро семе на нивата си? Но тогава откъде са плевелите?

А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

Той им каза: Някой враждебен човек е направил това. А слугите му казаха: Като е така, искаш ли да отидем да ги оплевим?

Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

А той каза: Не искам; да не би като плевите плевелите, да изскубете заедно с тях и пшеницата.

Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

Оставете да растат и двете заедно до жетва. А във време на жетва ще кажа на жетварите: съберете първо плевелите и ги вържете на снопове за изгаряне, а житото приберете в житницата ми.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

Друга притча им предложи, като каза: Небесното царство прилича на синапено зърно, което човек взе и го пося на нивата си;

Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

което наистина е по-малко от всичките семена, но когато порасне, е по-голямо от тревите и става дърво, така че небесните птици идват и се подслоняват по клончетата му.

Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

Друга притча им каза: Небесното царство прилича на квас, който една жена взе и замеси в три мери брашно, докато вкисна цялото.

Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

Всичко това Иисус каза на множеството с притчи, и без притчи не им говореше,

щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

за да се изпълни реченото чрез пророка, който казва: ?Ще отворя устата Си в притчи; ще изкажа скритото още от създанието на света.“

Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

Тогава Той остави множеството и дойде вкъщи. И учениците Му се приближиха до Него и казаха: Обясни ни притчата за плевелите на нивата.

А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

А в отговор Той каза: Сеячът на доброто семе е Човешкият Син;

а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

нивата е светът; доброто семе са синовете на царството; а плевелите – синовете на лукавия;

а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

неприятелят, който ги пося, е дяволът; жетвата е свършекът на света; а жетварите са ангелите.

І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

И така, както събират плевелите и ги изгарят в огън, така ще бъде и при свършека на света.

Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

Човешкият Син ще изпрати ангелите Си, които ще съберат от царството Му всички съблазни и онези, които вършат беззаконие;

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

и ще ги хвърлят в огнената пещ; там ще бъде плач и скърцане със зъби.

Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

Тогава праведните ще блеснат като слънцето в царството на своя Отец. Който има уши (да слуша), нека слуша.

Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

Небесното царство прилича на имане, скрито в нива, което човек, като го намери, го скрива и в радостта си отива, продава всичко, което има, и купува онази нива.

Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

Небесното царство прилича още на търговец, който търсеше хубави бисери,

а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

и като намери един скъпоценен бисер, отиде, продаде всичко, което имаше, и го купи.

Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

Небесното царство прилича още на мрежа, хвърлена в езерото, която събра риби от всякакъв вид;

Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

и като се напълни, я изтеглиха на брега, седнаха и прибраха добрите в съдове, а лошите изхвърлиха.

Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

Така ще бъде и при свършека на света: ангелите ще излязат и ще отлъчат злите измежду праведните,

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

и ще ги хвърлят в огнената пещ; там ще бъде плач и скърцане със зъби.

Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

(И Иисус им каза:) Разбрахте ли всичко това? Те Му казаха: Да, (Господи).

І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

А Той им каза: Затова, всеки книжник, който е учил за небесното царство, прилича на домакин, който изважда от съкровището си ново и старо.

І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

Тогава Иисус, като свърши тези притчи, си замина оттам.

І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

И когато дойде в родния Си град, ги поучаваше в синагогата им, така че те се чудеха и казваха: Откъде е на Този тази мъдрост и тези чудеса?

Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

Не е ли Той син на дърводелеца? Майка Му не се ли казва Мария, а братята Му – Яков и Йосиф, Симон и Юда?

І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

И сестрите Му не са ли всички при нас? Откъде е тогава на Този всичко това?

І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

И се отвърнаха от Него. А Иисус им каза: Никой пророк не е без почит, освен в родния си град и в дома си.

І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

И не извърши там много чудеса поради неверието им.