John 11

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Един човек на име Лазар, от Витания, от селото на Мария и на сестра й Марта, беше болен.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

А Мария, чийто брат Лазар беше болен, беше онази, която помаза Господа с миро и избърса краката Му с косата си.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

И така, сестрите пратиха до Него да Му кажат: Господи, ето, този, когото обичаш, е болен.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

А Иисус, като чу, каза: Тази болест не е смъртоносна, а е за Божията слава – за да се прослави Божият Син чрез нея.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

А Иисус любеше Марта и сестра й, и Лазар.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

И когато чу, че бил болен, престоя два дни на мястото, където се намираше.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

След това каза на учениците: Да отидем пак в Юдея.

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Учениците Му казаха: Равви, сега юдеите искаха да Те убият с камъни, и пак ли там отиваш?

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Иисус отговори: Нали денят има дванадесет часа? Ако някой ходи денем, не се препъва, защото вижда светлината на този свят.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Но ако някой ходи нощем, се препъва, защото светлината не е в него.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Това изговори и след това им каза: Нашият приятел Лазар е заспал, но Аз отивам да го събудя.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Тогава учениците Му казаха: Господи, ако е заспал, ще оздравее.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Но Иисус беше говорил за смъртта му, а те мислеха, че говори за почиване в сън.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Тогава Иисус им каза ясно: Лазар умря.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Но заради вас се радвам, че не бях там, за да повярвате. Но нека да отидем при него.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Тогава Тома, наречен Близнак, каза на другарите си, учениците: Да отидем и ние, за да умрем с него.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

И така, като дойде Иисус, намери, че той беше вече от четири дни в гроба.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

А Витания беше близо до Ерусалим – на около петнадесет стадия;

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

и много от юдеите бяха при Марта и Мария, за да ги утешават за брат им.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

А Марта, като чу, че идел Иисус, отиде да Го посрещне; а Мария седеше вкъщи.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Тогава Марта каза на Иисус: Господи, ако Ти беше тук, нямаше да умре брат ми.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Но и сега зная, че каквото и да поискаш от Бога, Бог ще Ти даде.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Иисус й каза: Брат ти ще възкръсне.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Марта Му каза: Зная, че ще възкръсне във възкресението на последния ден.

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Иисус й каза: Аз съм възкресението и животът; който вярва в Мен, ако и да умре, ще живее;

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

и никой, който е жив и вярва в Мен, няма да умре до века. Вярваш ли ти това?

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Тя Му каза: Да, Господи, аз вярвам, че Ти си Христос, Божия Син, който има да дойде на света.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

И като каза това, тя отиде и тайно повика сестра си Мария, като каза: Учителят е дошъл и те вика.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

И тя, щом чу това, стана бързо и отиде при Него.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Иисус още не беше дошъл в града, а беше на мястото, където Го посрещна Марта.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

А юдеите, които бяха с нея вкъщи и я утешаваха, като видяха, че Мария стана бързо и излезе, я последваха, като мислеха, че отива на гроба да плаче там.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

И така, Мария, като дойде там, където беше Иисус, и Го видя, падна пред краката Му и Му каза: Господи, да беше Ти тук, нямаше да умре брат ми.

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Иисус, като я видя, че плаче, и че юдеите, които дойдоха с нея, плачат, възнегодува в духа Си и се смути.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

И каза: Къде го положихте? Казаха Му: Господи, ела и виж.

І закапали сльози Ісусові...

Иисус се просълзи.

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Тогава юдеите казаха: Виж колко го е обичал!

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

А някои от тях казаха: Не можеше ли Този, който отвори очите на слепия, да направи така, че и този да не умре?

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

А Иисус, негодувайки пак в Себе Си, дойде на гроба. Беше пещера и на нея беше отърколен камък.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Иисус каза: Махнете камъка. Марта, сестрата на умрелия, Му каза: Господи, смърди вече, защото от четири дни е мъртъв.

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Иисус й каза: Не ти ли казах, че ако повярваш, ще видиш Божията слава?

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Тогава те махнаха камъка. А Иисус повдигна очи нагоре и каза: Отче, благодаря Ти, че Ме послуша.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Аз знаех, че Ти винаги Ме слушаш, но казах това заради множеството, което стои наоколо, за да повярват, че Ти си Ме изпратил.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Като каза това, извика със силен глас: Лазаре, излез навън!

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

И умрелият излезе с ръце и крака, повити в саван, и лицето му увито с кърпа. Иисус им каза: Разповийте го и го оставете да си върви.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Тогава много от юдеите, които бяха дошли при Мария и видяха това, което направи Иисус, повярваха в Него.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

А някои от тях отидоха при фарисеите и им казаха какво беше извършил Иисус.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Затова главните свещеници и фарисеите свикаха Синедриона и казаха: Какво ще правим ние? Защото този Човек върши много знамения.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Ако Го оставим така, всички ще повярват в Него; и римляните ще дойдат и ще отнемат и страната ни, и народа ни.

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

А един от тях, Каяфа, който беше първосвещеник през тази година, им каза: Вие нищо не знаете,

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

нито съобразявате, че за нас е по-добре един човек да умре за народа, отколкото да загине целият народ.

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Това той не каза от себе си, а тъй като беше първосвещеник през онази година, предсказа, че Иисус ще умре за народа,

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

и не само за народа, но и за да събере в едно разпръснатите Божии деца.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

И така, от онзи ден те се съветваха да Го убият.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Затова Иисус вече не ходеше открито между юдеите, а оттам отиде в една местност близо до пустинята, в един град, наречен Ефраим, и там остана с учениците Си.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

А наближаваше юдейската Пасха; и мнозина от провинцията се изкачиха в Ерусалим преди Пасхата, за да се очистят.

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

И така, те търсеха Иисус и стоейки в храма, разговаряха помежду си: Как ви се вижда? Няма ли да дойде на празника?

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

А главните свещеници и фарисеите бяха издали заповед: ако узнае някой къде е, да извести, за да Го уловят.