John 12

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

А шест дни преди Пасхата Иисус дойде във Витания, където беше Лазар, когото Той възкреси от мъртвите.

І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Там Му направиха вечеря и Марта прислужваше; а Лазар беше един от тези, които седяха с Него на трапезата.

А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

Тогава Мария, като взе една литра миро от чист и скъпоценен нард, помаза краката на Иисус и с косата си избърса краката Му; и къщата се изпълни с благоухание от мирото.

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

Тогава един от учениците Му, Юда Искариотски, който щеше да Го предаде, каза:

Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

Защо не се продаде това миро за триста динария, за да се раздадат на бедните?

А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

А това каза не защото го беше грижа за бедните, а защото беше крадец и като държеше касата, вземаше това, което пускаха в нея.

І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Тогава Иисус каза: Оставете я; тя е запазила това за деня на Моето погребение.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

Защото бедните винаги се намират между вас, но Аз не винаги се намирам.

А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

И голямо множество от юдеите узнаха, че е там; и дойдоха не само заради Иисус, но за да видят и Лазар, когото Той беше възкресил от мъртвите.

А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

А главните свещеници се наговориха да убият и Лазар,

бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

защото поради него мнозина от юдеите отиваха и вярваха в Иисус.

А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

На следващия ден едно голямо множество, което беше дошло на празника, като чуха, че Иисус идвал в Ерусалим,

то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

взеха палмови клони и излязоха да Го посрещнат, викайки: Осанна! Благословен, който иде в Господното Име, Царят на Израил!

Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

А Иисус, като намери едно магаренце, го възседна, както е писано:

Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

?Не бой се, дъще Сионова! Ето, твоят Цар идва, възседнал на магаренце.“

А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

Учениците Му отначало не разбраха това; но когато Иисус се прослави, тогава си спомниха, че това беше писано за Него и че те Му сториха това.

Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

А народът, който беше с Него, когато повика Лазар от гроба и го възкреси от мъртвите, свидетелстваше.

Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

По същата причина Го посрещна и множеството, защото чуха, че извършил това знамение.

Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

Затова фарисеите казаха помежду си: Вижте, че нищо не постигате! Ето, светът отиде след Него.

А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

А между онези, които дойдоха на поклонение по празника, имаше и някои гърци.

І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

Те отидоха при Филип, който беше от Витсаида Галилейска, и го помолиха, казвайки: Господине, искаме да видим Иисус.

Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

Филип дойде и каза на Андрей; а Андрей и Филип казаха на Иисус.

Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

А Иисус в отговор им каза: Дойде часът да се прослави Човешкият Син.

Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

Истина, истина ви казвам: ако житното зърно не падне в земята и не умре, то си остава само; но ако умре, дава много плод.

Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

Който обича живота си, ще го изгуби; и който мрази живота си на този свят, ще го запази за вечен живот.

Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

Ако служи някой на Мен, нека последва Мен; и където съм Аз, там ще бъде и служителят Ми. Който служи на Мен, него ще почете Моят Отец.

Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

Сега душата Ми е развълнувана; и какво да кажа? Отче, избави Ме от този час. Но за това дойдох до този час.

Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

Отче, прослави Името Си. Тогава дойде глас от небето: И го прославих, и пак ще го прославя!

А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

На това народът, който стоеше там, като чу, каза: Гръм е. Други пък казаха: Ангел Му говори.

Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

Иисус в отговор каза: Този глас не дойде заради Мен, а заради вас.

Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

Сега е съд на този свят; сега князът на този свят ще бъде изхвърлен вън.

І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

И Аз, когато бъда издигнат от земята, ще привлека всички при Себе Си.

А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

А като казваше това, Той означаваше от каква смърт щеше да умре.

А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

А множеството Му отговори: Ние сме чули от закона, че Христос пребъдва до века; а Ти как казваш, че Човешкият Син трябва да бъде издигнат? Кой е този Човешки Син?

І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

Тогава Иисус им каза: Още малко време светлината е между вас. Ходете, докато имате светлината, за да не ви обхване тъмнината. Който ходи в тъмнината, не знае къде отива.

Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

Докато имате светлината, вярвайте в светлината, за да станете синове на светлината. Това изговори Иисус и си отиде, и се скри от тях.

І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

Но макар и да беше извършил толкова знамения пред тях, те пак не вярваха в Него;

щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

за да се изпълни реченото от пророк Исая, който каза: ?Господи, кой от нас е повярвал на онова, което сме чули? И на кого се е открила мишцата Господна?“

Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

Те затова не можеха да вярват, защото Исая пак е казал:

Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

?Ослепил е очите им и закоравил сърцата им, да не би с очи да видят и със сърце да разберат, за да се обърнат и да ги изцеля.“

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

Това каза Исая, защото видя славата Му и говори за Него.

Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

Но пак мнозина от първенците повярваха в Него, но поради фарисеите не Го изповядаха, за да не бъдат отлъчени от синагогата;

Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

защото обикнаха човешката слава повече от Божията слава.

А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

А Иисус извика и каза: Който вярва в Мен, не в Мен вярва, а в Онзи, който Ме е пратил.

А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

И който вижда Мен, вижда Онзи, който Ме е пратил.

Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

Аз дойдох като светлина на света, за да не остане в тъмнина никой, който вярва в Мен.

Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

И ако някой чуе думите Ми и не ги пази, Аз не го съдя; защото не дойдох, за да съдя света, а за да спася света.

Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

Който Ме отхвърля и не приема думите Ми, има кой да го съди – словото, което говорих, то ще го съди в последния ден.

Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

Защото Аз не говорих от Себе Си, а Отец, който Ме прати, Той Ми даде заповед какво да кажа и какво да говоря.

І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

И зная, че Неговата заповед е вечен живот. И така, това, което говоря, го говоря така, както Ми е казал Отец.