Psalms 102

Dinggin mo ang dalangin ko, Oh Panginoon, at dumating nawa ang daing ko sa iyo.

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Huwag mong ikubli ang mukha mo sa akin sa kaarawan ng aking kahirapan: ikiling mo ang iyong pakinig sa akin; sa araw na ako'y tumawag, ay sagutin mo akong madali.

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Sapagka't ang mga kaarawan ko'y nangapapawi na parang usok, at ang mga buto ko'y nangasusunog na parang panggatong.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Ang puso ko'y nasaktan na parang damo, at natuyo; sapagka't nalimutan kong kanin ang aking tinapay.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Dahil sa tinig ng aking daing ang mga buto ko'y nagsisidikit sa aking laman.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Ako'y parang pelikano sa ilang; ako'y naging parang kuwago sa kaparangan.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Ako'y umaabang, at ako'y naging parang maya na nagiisa sa bubungan.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Dinudusta ako ng aking mga kaaway buong araw; silang nangauulol laban sa akin ay nagsisisumpa sa akin.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Sapagka't kinain ko ang mga abo na parang tinapay, at hinaluan ko ang aking inumin ng iyak.

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Dahil sa iyong galit at iyong poot: sapagka't ako'y iyong itinaas, at inihagis.

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Ang aking mga kaarawan ay parang lilim na kumikiling; at ako'y natuyo na parang damo.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Nguni't ikaw, Oh Panginoon, ay mamamalagi magpakailan man; at ang alaala sa iyo ay sa lahat ng sali't saling lahi.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Ikaw ay babangon at maaawa sa Sion: sapagka't kapanahunan ng pagkaawa sa kaniya, Oo, ang takdang panahon ay dumating.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Sapagka't nililigaya ang iyong mga lingkod sa kaniyang mga bato, at nanghihinayang sa kaniyang alabok.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Sa gayo'y katatakutan ng mga bansa ang pangalan ng Panginoon. At ng lahat ng hari sa lupa ang iyong kaluwalhatian;

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Sapagka't itinayo ng Panginoon ang Sion, siya'y napakita sa kaniyang kaluwalhatian;

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Kaniyang dininig ang dalangin ng tapon, at hindi hinamak ang kanilang dalangin.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Ito'y isusulat na ukol sa lahing susunod: at ang bayang lalalangin ay pupuri sa Panginoon.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Sapagka't siya'y tumungo mula sa kaitaasan ng kaniyang santuario; tumingin ang Panginoon sa lupa mula sa langit;

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Upang dinggin ang buntong hininga ng bilanggo: upang kalagan yaong nangaitakdang patayin;

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Upang maipahayag ng mga tao ang pangalan ng Panginoon sa Sion, at ang kaniyang kapurihan sa Jerusalem;

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Nang ang mga bayan ay mapisan, at ang mga kaharian, upang maglingkod sa Panginoon.

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Kaniyang pinahina ang aking kalakasan sa daan; kaniyang pinaikli ang mga kaarawan ko.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Aking sinabi, Oh Dios ko, huwag mo akong kunin sa kalagitnaan ng aking mga kaarawan; ang mga taon mo'y lampas sa mga sali't saling lahi.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Nang una ay inilagay mo ang patibayan ng lupa; at ang mga langit ay gawa ng iyong mga kamay.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Sila'y uuwi sa wala, nguni't ikaw ay mananatili: Oo, silang lahat ay maluluma na parang bihisan; parang isang kasuutan na iyong mga papalitan, at sila'y mga mapapalitan:

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Nguni't ikaw rin, at ang mga taon mo'y hindi magkakawakas.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Ang mga anak ng iyong mga lingkod ay mangamamalagi, at ang kanilang binhi ay matatatag sa harap mo.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!