John 11

Now a certain man was sick, named Lazarus, of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

(It was that Mary which anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.)

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Therefore his sisters sent unto him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

When Jesus heard that, he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God might be glorified thereby.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

When he had heard therefore that he was sick, he abode two days still in the same place where he was.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Then after that saith he to his disciples, Let us go into Judæa again.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

His disciples say unto him, Master, the Jews of late sought to stone thee; and goest thou thither again?

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If any man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

But if a man walk in the night, he stumbleth, because there is no light in him.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

These things said he: and after that he saith unto them, Our friend Lazarus sleepeth; but I go, that I may awake him out of sleep.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Then said his disciples, Lord, if he sleep, he shall do well.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Howbeit Jesus spake of his death: but they thought that he had spoken of taking of rest in sleep.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Then said Jesus unto them plainly, Lazarus is dead.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

And I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless let us go unto him.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Then said Thomas, which is called Didymus, unto his fellowdisciples, Let us also go, that we may die with him.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Then when Jesus came, he found that he had lain in the grave four days already.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Now Bethany was nigh unto Jerusalem, about fifteen furlongs off:

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

And many of the Jews came to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Then Martha, as soon as she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary sat still in the house.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Then said Martha unto Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

But I know, that even now, whatsoever thou wilt ask of God, God will give it thee.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Jesus saith unto her, Thy brother shall rise again.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Martha saith unto him, I know that he shall rise again in the resurrection at the last day.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Jesus said unto her, I am the resurrection, and the life: he that believeth in me, though he were dead, yet shall he live:

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

And whosoever liveth and believeth in me shall never die. Believest thou this?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

She saith unto him, Yea, Lord: I believe that thou art the Christ, the Son of God, which should come into the world.

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

And when she had so said, she went her way, and called Mary her sister secretly, saying, The Master is come, and calleth for thee.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

As soon as she heard that, she arose quickly, and came unto him.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Now Jesus was not yet come into the town, but was in that place where Martha met him.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

The Jews then which were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary, that she rose up hastily and went out, followed her, saying, She goeth unto the grave to weep there.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Then when Mary was come where Jesus was, and saw him, she fell down at his feet, saying unto him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping which came with her, he groaned in the spirit, and was troubled,

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

And said, Where have ye laid him? They said unto him, Lord, come and see.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

Jesus wept.

І закапали сльози Ісусові...

Then said the Jews, Behold how he loved him!

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

And some of them said, Could not this man, which opened the eyes of the blind, have caused that even this man should not have died?

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Jesus therefore again groaning in himself cometh to the grave. It was a cave, and a stone lay upon it.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Jesus said, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith unto him, Lord, by this time he stinketh: for he hath been dead four days.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus saith unto her, Said I not unto thee, that, if thou wouldest believe, thou shouldest see the glory of God?

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Then they took away the stone from the place where the dead was laid. And Jesus lifted up his eyes, and said, Father, I thank thee that thou hast heard me.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

And I knew that thou hearest me always: but because of the people which stand by I said it, that they may believe that thou hast sent me.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

And when he thus had spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

And he that was dead came forth, bound hand and foot with graveclothes: and his face was bound about with a napkin. Jesus saith unto them, Loose him, and let him go.

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Then many of the Jews which came to Mary, and had seen the things which Jesus did, believed on him.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

But some of them went their ways to the Pharisees, and told them what things Jesus had done.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Then gathered the chief priests and the Pharisees a council, and said, What do we? for this man doeth many miracles.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

If we let him thus alone, all men will believe on him: and the Romans shall come and take away both our place and nation.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

And one of them, named Caiaphas, being the high priest that same year, said unto them, Ye know nothing at all,

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

Nor consider that it is expedient for us, that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

And this spake he not of himself: but being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for that nation;

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

And not for that nation only, but that also he should gather together in one the children of God that were scattered abroad.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

Then from that day forth they took counsel together for to put him to death.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Jesus therefore walked no more openly among the Jews; but went thence unto a country near to the wilderness, into a city called Ephraim, and there continued with his disciples.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

And the Jews' passover was nigh at hand: and many went out of the country up to Jerusalem before the passover, to purify themselves.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Then sought they for Jesus, and spake among themselves, as they stood in the temple, What think ye, that he will not come to the feast?

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Now both the chief priests and the Pharisees had given a commandment, that, if any man knew where he were, he should shew it, that they might take him.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.