Job 30

But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I would have disdained to have set with the dogs of my flock.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Yea, whereto might the strength of their hands profit me, in whom old age was perished?

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

For want and famine they were solitary; fleeing into the wilderness in former time desolate and waste.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Who cut up mallows by the bushes, and juniper roots for their meat.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

They were driven forth from among men, (they cried after them as after a thief;)

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

To dwell in the clifts of the valleys, in caves of the earth, and in the rocks.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Among the bushes they brayed; under the nettles they were gathered together.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

They were children of fools, yea, children of base men: they were viler than the earth.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

And now am I their song, yea, I am their byword.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Because he hath loosed my cord, and afflicted me, they have also let loose the bridle before me.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Upon my right hand rise the youth; they push away my feet, and they raise up against me the ways of their destruction.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

They mar my path, they set forward my calamity, they have no helper.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

They came upon me as a wide breaking in of waters: in the desolation they rolled themselves upon me.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Terrors are turned upon me: they pursue my soul as the wind: and my welfare passeth away as a cloud.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

And now my soul is poured out upon me; the days of affliction have taken hold upon me.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

My bones are pierced in me in the night season: and my sinews take no rest.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

By the great force of my disease is my garment changed: it bindeth me about as the collar of my coat.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

I cry unto thee, and thou dost not hear me: I stand up, and thou regardest me not.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Thou art become cruel to me: with thy strong hand thou opposest thyself against me.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Thou liftest me up to the wind; thou causest me to ride upon it, and dissolvest my substance.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

For I know that thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Howbeit he will not stretch out his hand to the grave, though they cry in his destruction.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Did not I weep for him that was in trouble? was not my soul grieved for the poor?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

When I looked for good, then evil came unto me: and when I waited for light, there came darkness.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

My bowels boiled, and rested not: the days of affliction prevented me.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

I went mourning without the sun: I stood up, and I cried in the congregation.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

I am a brother to dragons, and a companion to owls.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

My skin is black upon me, and my bones are burned with heat.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

My harp also is turned to mourning, and my organ into the voice of them that weep.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...