Luke 20

ויהי היום והוא מלמד את העם במקדש ומבשר ויגשו הכהנים והסופרים עם הזקנים׃

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

ויאמרו אליו אמר נא לנו באי זו רשות אתה עשה את אלה או מי הוא הנתן לך את הרשות הזאת׃

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

ויען ויאמר אליהם אף אני אשאלכם דבר ואמרו לי׃

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

טבילת יוחנן המן השמים היתה אם מבני אדם׃

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

ויחשבו בלבם לאמר אם נאמר מן השמים ואמר למה זה לא האמנתם לו׃

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

ואם נאמר מבני אדם וסקלנו כל העם בעמדם על דעתם כי יוחנן נביא היה׃

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

ויענו לא ידענו מאין׃

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

ויאמר ישוע אליהם גם אני לא אמר לכם באי זו רשות אני עשה אלה׃

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

ויחל לדבר אל העם את המשל הזה איש אחד נטע כרם ויתן אתו אל כרמים וילך בדרך מרחוק לימים רבים׃

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

ולמועד שלח עבד אל הכרמים לתת לו מפרי הכרם והכרמים הכהו וישלחהו ריקם׃

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

ויסף שלח עבד אחר ויכו גם אתו ויחרפהו וישלחהו ריקם׃

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

ויסף לשלח שלישי וגם אתו פצעו ויגרשהו וידחפהו חוצה׃

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

ויאמר בעל הכרם מה אעשה אשלחה את בני את ידידי כראותם אותו אולי יגורו מפניו׃

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

וכראות אתו הכרמים נועצו יחדו לאמר זה הוא היורש לכו ונהרגהו ותהי לנו הירשה׃

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

ויגרשו אותו אל מחוץ לכרם ויהרגהו ועתה מה יעשה להם בעל הכרם׃

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

יבוא ויאבד את הכרמים האלה ויתן את הכרם לאחרים ויהי כשמעם ויאמרו חלילה מהיות כזאת׃

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

ויבט בם ויאמר ומה הוא זה הכתוב אבן מאסו הבונים היתה לראש פנה׃

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

כל הנפל על האבן ההיא ישבר ואת אשר תפל עליו תשחקהו׃

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

ויבקשו הכהנים הגדולים והסופרים לשלח בו את ידם בעת ההיא וייראו מפני העם כי ידעו אשר עליהם דבר את המשל הזה׃

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

ויארבו לו וישלחו מארבים והם נדמו כצדיקים למען ילכדו אותו בדבר להסגירו אל השררה ואל יד ההגמון׃

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

וישאלהו לאמר רבי ידענו כי נכונה תדבר ותלמד ולא תשא פנים כי באמת מורה אתה את דרך אלהים׃

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

המתר לנו לתת מס אל הקיסר אם לא׃

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

ויכר את נכליהם ויאמר להם׃

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

מה תנסוני הראוני דינר של מי הצורה והמכתב אשר עליו ויענו ויאמרו של הקיסר׃

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

ויאמר אליהם לכן תנו לקיסר את אשר לקיסר ולאלהים את אשר לאלהים׃

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

ולא יכלו ללכדו בדבר לפני העם ויתמהו על מענהו ויחרישו׃

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

ויקרבו אנשים מן הצדוקים הכפרים בתחית המתים וישאלהו לאמר׃

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

מורה משה כתב לנו כי ימות אח בעל אשה ובנים אין לו ולקח אחיו את אשתו והקים זרע לאחיו׃

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

והנה היו שבעה אחים והראשון לקח אשה וימת לא בנים׃

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

ויקח אתה השני וימת גם הוא לא בנים׃

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

ויקח אתה השלישי וככה עשו אף השבעה ולא הניחו בנים וימותו׃

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

ובאחרונה מתה גם האשה׃

А по всіх умерла й жінка.

והנה בתחית המתים למי מהם תהיה לאשה כי היתה אשה לשבעה׃

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

ויען ישוע ויאמר אליהם בני העולם הזה ישאו נשים ותנשאנה׃

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

והזכים לנחל את העולם הבא ואת תחית המתים לא ישאו נשים ולא תנשאנה׃

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

כי לא יוכלו עוד למות כי שוים הם למלאכים ובני אלהים המה בהיותם בני התקומה׃

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

וגם משה רמז בסנה כי יקומו המתים בקראו את יהוה אלהי אברהם אלהי יצחק ואלהי יעקב׃

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

והאלהים איננו אלהי המתים כי אם אלהי החיים כי כלם חיים לו׃

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

ויענו מן הסופרים רבי יפה דברת׃

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

ולא ערבו עוד את לבם לשאל אותו דבר׃

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

ויאמר אליהם איך יאמרו על המשיח כי הוא בן דוד׃

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

והוא דוד אמר בספר תהלים נאם יהוה לאדני שב לימיני׃

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

עד אשית איביך הדם לרגליך׃

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

הנה דוד קרא לו אדון ואיך הוא בנו׃

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

ויאמר אל תלמידיו באזני כל העם׃

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

הזהרו מן הסופרים החפצים להתהלך עטופי טלית ואהבים את שאלות שלומם בשוקים ואת מושבי הראש בבתי הכנסיות ואת מסבות הראש בסעודות׃

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

הבלעים את בתי האלמנות ומאריכים תפלתם למראה עינים המה משפט על יתר יקחו׃

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!