Luke 20

I stalo se v jeden den, když on učil lid v chrámě a kázal evangelium, že přišli k tomu přední kněží a zákoníci s staršími,

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

I řekli jemu: Pověz nám, jakou mocí tyto věci činíš, aneb kdo tobě tuto moc dal?

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

I odpověděv, řekl jim: Otížiť se i já vás o jedné věci a odpověztež mi:

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Křest Janův s nebe-li byl, čili z lidí?

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Oni pak uvažovali to mezi sebou, řkouce: Jestliže bychom řekli: S nebe, díť nám: Pročež jste tedy neuvěřili jemu?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Pakli díme: Z lidí, lid všecken ukamenuje nás; neb oni cele tak drží, že Jan jest prorok.

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

I odpověděli: Že nevědí, odkud jest byl.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

I řekl jim Ježíš: Aniž já vám povím, jakou mocí toto činím.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

I počal lidu praviti podobenství toto: Člověk jeden štípil vinici, a pronajal ji vinařům, a sám odšed podál byl tam za mnohé časy.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

A v čas slušný poslal k vinařům služebníka, aby z ovoce vinice dali jemu. Vinaři pak zmrskavše jej, pustili ho prázdného.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

A on poslal druhého služebníka. Oni pak i toho zmrskavše a zohavivše, pustili prázdného.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

I poslal třetího. Ale oni i toho zranivše, vystrčili ven.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Tedy řekl Pán vinice: Co učiním? Pošli svého milého Syna. Snad když toho uzří, ostýchati se budou.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Uzřevše pak vinaři, rozmlouvali mezi sebou, řkouce: Tentoť jest dědic; pojďte, zabijme jej, aby naše bylo dědictví.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

A vystrčivše jej ven z vinice, zamordovali ho. Což tedy učiní jim Pán vinice?

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Přijde a vyhladí vinaře ty, a dá vinici jiným. To uslyšavše, řekli: Odstup to.

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

A on pohleděv na ně, řekl: Co jest pak to, což napsáno jest: Kámen, kterýmž pohrdli dělníci, ten učiněn jest v hlavu úhelní.

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Každý, kdož padne na ten kámen, rozrazí se; a na kohož by on upadl, potřeť jej.

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

I hledali přední kněží a zákoníci, jak by naň vztáhli ruce v tu hodinu, ale báli se lidu. Nebo porozuměli, že by na ně mluvil podobenství to.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Tedy ukládajíce o něm, poslali špehéře, kteříž by se spravedlivými činili, aby ho polapili v řeči, a potom jej vydali vrchnosti a v moc hejtmanu.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

I otázali se ho oni, řkouce: Mistře víme, že právě mluvíš a učíš, a nepřijímáš osoby, ale v pravdě cestě Boží učíš.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Sluší-li nám daň dávati císaři, čili nic?

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Ale Ježíš rozuměje chytrosti jejich, dí jim: Co mne pokoušíte?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Ukažte mi peníz. Čí má obraz a nápis? I odpověděvše, řekli: Císařův.

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

On pak řekl jim: Dejtež tedy, co jest císařova, císaři, a což jest Božího, Bohu.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

I nemohli ho za slovo popadnouti před lidem, a divíce se odpovědi jeho, umlkli.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Přistoupivše pak někteří z saduceů, (kteříž odpírají býti vzkříšení,) otázali se ho,

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Řkouce: Mistře, Mojžíš napsal nám: Kdyby bratr něčí umřel, maje manželku, a umřel by bez dětí, aby ji pojal bratr jeho za manželku, a vzbudil símě bratru svému.

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

I bylo sedm bratří, a první pojav ženu, umřel bez dětí.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

I pojal ji druhý, a umřel i ten bez dětí.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

A třetí pojal ji, též i všech těch sedm, a nezůstavivše semene, zemřeli.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Nejposléze po všech umřela i žena.

А по всіх умерла й жінка.

Protož při vzkříšení kterého z nich bude manželka, poněvadž sedm jich mělo ji za manželku?

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

A odpovídaje, řekl jim Ježíš: Synové tohoto světa žení se a vdávají.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Ale ti, kteříž hodni jmíni budou dosáhnouti onoho věku a vzkříšení z mrtvých, ani se ženiti budou ani vdávati.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

Nebo ani umírati více nebudou moci, andělům zajisté rovni budou. A jsou synové Boží, poněvadž jsou synové vzkříšení.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

A že mrtví vstanou z mrtvých, i Mojžíš ukázal při onom kři, když nazývá Pána Bohem Abrahamovým a Bohem Izákovým a Bohem Jákobovým.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Bůhť pak není mrtvých, ale živých, nebo všickni jsou jemu živi.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Tedy odpověděvše někteří z zákoníků, řekli: Mistře, dobře jsi pověděl.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

I neodvážili se jeho na nic více tázati.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

On pak řekl jim: Kterak někteří praví Krista býti synem Davidovým?

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

A sám David praví v knihách Žalmových: Řekl Pán Pánu mému: Seď na pravici mé,

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

Ažť i položím nepřátely tvé v podnož noh tvých.

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Poněvadž David jej Pánem nazývá, i kterakž syn jeho jest?

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

I řekl učedlníkům svým přede vším lidem:

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Varujte se od zákoníků, kteříž rádi chodí v krásném rouše a milují pozdravování na trzích a přední stolice v školách a první místo na večeřích,

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Kteříž zžírají domy vdovské pod zámyslem dlouhé modlitby. Tiť vezmou těžší odsouzení.

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!