John 11

Bijaše neki bolesnik, Lazar iz Betanije, iz sela Marije i sestre joj Marte.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Marija bijaše ono pomazala Gospodina pomašću i otrla mu noge svojom kosom. Njezin dakle brat Lazar bijaše bolestan.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Sestre stoga poručiše Isusu: "Gospodine, evo onaj koga ljubiš, bolestan je."

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Čuvši to, Isus reče: "Ta bolest nije na smrt, nego na slavu Božju, da se po njoj proslavi Sin Božji."

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

A Isus ljubljaše Martu i njezinu sestru i Lazara.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Ipak, kad je čuo za njegovu bolest, ostade još dva dana u onome mjestu gdje se nalazio.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Istom nakon toga reče učenicima: "Pođimo opet u Judeju!"

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Kažu mu učenici: "Učitelju, Židovi su sad tražili da te kamenuju, pa da opet ideš onamo?"

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Odgovori Isus: "Nema li dan dvanaest sati? Hodi li tko danju, ne spotiče se jer vidi svjetlost ovoga svijeta.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Hodi li tko noću, spotiče se jer nema svjetlosti u njemu."

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

To reče, a onda im dometnu: "Lazar, prijatelj naš, spava, no idem probuditi ga."

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Rekoše mu nato učenici: "Gospodine, ako spava, ozdravit će."

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

No Isus to reče o njegovoj smrti, a oni pomisliše da govori o spavanju, o snu.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Tada im Isus reče posve otvoreno: "Lazar je umro.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Ja se radujem što ne bijah ondje, i to poradi vas - da uzvjerujete. Nego pođimo k njemu!"

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Nato Toma zvani Blizanac reče suučenicima: "Hajdemo i mi da umremo s njime!"

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Kad je dakle Isus stigao, nađe da je onaj već četiri dana u grobu.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Betanija bijaše blizu Jeruzalema otprilike petnaest stadija.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

A mnogo Židova bijaše došlo tješiti Martu i Mariju zbog brata njihova.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Kad Marta doču da Isus dolazi, pođe mu u susret dok je Marija ostala u kući.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Marta reče Isusu: "Gospodine, da si bio ovdje, brat moj ne bi umro.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Ali i sada znam: što god zaišteš od Boga, dat će ti."

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Kaza joj Isus: "Uskrsnut će brat tvoj!"

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

A Marta mu odgovori: "Znam da će uskrsnuti o uskrsnuću, u posljednji dan."

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Reče joj Isus: "Ja sam uskrsnuće i život: tko u mene vjeruje, ako i umre, živjet će.

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

I tko god živi i vjeruje u mene, neće umrijeti nikada. Vjeruješ li ovo?"

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

Odgovori mu: "Da, Gospodine! Ja vjerujem da si ti Krist, Sin Božji, Onaj koji dolazi na svijet!"

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Rekavši to ode, zovnu svoju sestru Mariju i reče joj krišom: "Učitelj je ovdje i zove te."

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

A ona, čim doču, brzo ustane i pođe k njemu.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Isus još ne bijaše ušao u selo, nego je dotada bio na mjestu gdje ga je Marta susrela.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Kad Židovi, koji su s Marijom bili u kući i tješili je, vidješe kako je brzo ustala i izišla, pođoše za njom; mišljahu da ide na grob plakati.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

A kad Marija dođe onamo gdje bijaše Isus i kad ga ugleda, baci mu se k nogama govoreći: "Gospodine, da si bio ovjde, brat moj ne bi umro."

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Kad Isus vidje kako plače ona i Židovi koji je dopratiše, potresen u duhu i uzbuđen

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

upita: "Kamo ste ga položili?" Odgovoriše mu: "Gospodine, dođi i pogledaj!"

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

I zaplaka Isus.

І закапали сльози Ісусові...

Nato su Židovi govorili: "Gle, kako ga je ljubio!"

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

A neki između njih rekoše: "Zar on, koji je slijepcu otvorio oči, nije mogao učiniti da ovaj ne umre?"

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Isus onda, ponovno potresen, pođe grobu. Bila je to pećina, a na nju navaljen kamen.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Isus zapovjedi: "Odvalite kamen!" Kaže mu pokojnikova sestra Marta: "Gospodine, već zaudara. Ta četvrti je dan."

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Kaže joj Isus: "Nisam li ti rekao: budeš li vjerovala, vidjet ćeš slavu Božju?"

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Odvališe dakle kamen. A Isus podiže oči i reče: "Oče, hvala ti što si me uslišao.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Ja sam znao da me svagda uslišavaš; no rekoh to zbog nazočnog mnoštva: da vjeruju da si me ti poslao."

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Rekavši to povika iza glasa: "Lazare, izlazi!"

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

I mrtvac iziđe, noge mu i ruke bile povezane povojima, a lice omotano ručnikom. Nato Isus reče: "Odriješite ga i pustite neka ide!"

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Tada mnogi Židovi koji bijahu došli k Mariji, kad vidješe što Isus učini, povjerovaše u nj.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

A neki od njih odu farizejima i pripovjede im što Isus učini.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Stoga glavari svećenički i farizeji sazvaše Vijeće. Govorili su: "Što da radimo? Ovaj čovjek čini mnoga znamenja.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Ako ga pustimo tako, svi će povjerovati u nj pa će doći Rimljani i oduzeti nam ovo mjesto i narod!"

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

A jedan od njih - Kajfa, veliki svećenik one godine - reče im: "Vi ništa ne znate.

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

I ne mislite kako je za vas bolje da jedan čovjek umre za narod, nego da sav narod propadne!"

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

To ne reče sam od sebe, nego kao veliki svećenik one godine prorokova da Isus ima umrijeti za narod;

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

ali ne samo za narod nego i zato da raspršene sinove Božje skupi u jedno.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

Toga dana dakle odluče da ga ubiju.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Zbog toga se Isus više nije javno kretao među Židovima, nego je odatle otišao u kraj blizu pustinje, u grad koji se zove Efrajim. Tu se zadržavao s učenicima.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Bijaše blizu židovska Pasha i mnogi iz toga kraja uziđoše prije Pashe u Jeruzalem da se očiste.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Iskahu dakle Isusa te se stojeći u Hramu zapitkivahu: "Što vam se čini? Zar on ne kani doći na Blagdan?"

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

A glavari svećenički i farizeji izdadoše naredbu: ako tko sazna gdje je, neka dojavi da ga uhvate.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.