Job 19

А Йов відповів та й сказав:

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...