Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

post haec aperuit Iob os suum et maledixit diei suo

І Йов заговорив та й сказав:

et locutus est

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

pereat dies in qua natus sum et nox in qua dictum est conceptus est homo

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

dies ille vertatur in tenebras non requirat eum Deus desuper et non inlustret lumine

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

obscurent eum tenebrae et umbra mortis occupet eum caligo et involvatur amaritudine

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

noctem illam tenebrosus turbo possideat non conputetur in diebus anni nec numeretur in mensibus

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

sit nox illa solitaria nec laude digna

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

maledicant ei qui maledicunt diei qui parati sunt suscitare Leviathan

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

obtenebrentur stellae caligine eius expectet lucem et non videat nec ortum surgentis aurorae

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

quia non conclusit ostia ventris qui portavit me nec abstulit mala ab oculis meis

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

quare non in vulva mortuus sum egressus ex utero non statim perii

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

quare exceptus genibus cur lactatus uberibus

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

nunc enim dormiens silerem et somno meo requiescerem

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

cum regibus et consulibus terrae qui aedificant sibi solitudines

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

aut cum principibus qui possident aurum et replent domos suas argento

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

aut sicut abortivum absconditum non subsisterem vel qui concepti non viderunt lucem

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

ibi impii cessaverunt a tumultu et ibi requieverunt fessi robore

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

et quondam vincti pariter sine molestia non audierunt vocem exactoris

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

parvus et magnus ibi sunt et servus liber a domino suo

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

quare data est misero lux et vita his qui in amaritudine animae sunt

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

qui expectant mortem et non venit quasi effodientes thesaurum

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

gaudentque vehementer cum invenerint sepulchrum

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

viro cuius abscondita est via et circumdedit eum Deus tenebris

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

antequam comedam suspiro et quasi inundantes aquae sic rugitus meus

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

quia timor quem timebam evenit mihi et quod verebar accidit

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

nonne dissimulavi nonne silui nonne quievi et venit super me indignatio