Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Nang magkagayo'y sumagot si Eliphaz na Temanita, at nagsabi,

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Kung tikman ng isa na makipagusap sa iyo, ikababalisa mo ba? Nguni't sinong makapipigil ng pagsasalita?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Narito, ikaw ay nagturo sa marami, at iyong pinalakas ang mahinang mga kamay.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Ang iyong mga salita ay nagsialalay sa nangabubuwal, at iyong pinalakas ang mahinang mga tuhod.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Nguni't ngayo'y dinaratnan ka ng kasamaan, at ikaw ay nanglulupaypay; ginagalaw ka, at ikaw ay nababagabag.

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Hindi ba ang iyong takot sa Dios ay ang iyong tiwala, at ang iyong pagasa ay ang pagtatapat ng iyong mga lakad?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Iyong alalahanin, isinasamo ko sa iyo, kung sino ang namatay, na walang malay? O saan nangahiwalay ang mga matuwid?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Ayon sa aking pagkakita yaong nagsisipagararo ng kasamaan, at nangaghahasik ng kabagabagan ay gayon din ang inaani.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Sa hinga ng Dios sila'y nangamamatay, at sa bugso ng kaniyang galit sila'y nangalilipol.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Ang ungal ng leon, at ang tinig ng mabangis na leon, at ang mga ngipin ng mga batang leon, ay nangabali.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Ang matandang leon ay namamatay dahil sa kawalan ng huli, at ang mga batang leong babae ay nagsisipangalat.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Ngayo'y nadalang lihim sa akin ang isang bagay, at ang aking pakinig ay nakakaulinig ng bulong niyaon.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Sa mga pagiisip na mula sa mga pangitain sa gabi, pagka ang mahimbing na tulog ay nahuhulog sa mga tao,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Takot ay dumating sa akin, at panginginig, na nagpapanginig ng lahat ng aking mga buto.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Nang magkagayo'y dumaan ang isang espiritu sa aking mukha. Ang balahibo ng aking balat ay nanindig.

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Tumayong nakatigil, nguni't hindi ko mawari ang anyo niyaon; isang anyo ang nasa harap ng aking mga mata: tahimik, at ako'y nakarinig ng tinig, na nagsasabi,

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Magiging ganap pa ba ang taong may kamatayan kay sa Dios? Lilinis pa ba kaya ang tao kay sa Maylalang sa kaniya?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Narito, siya'y hindi naglalagak ng tiwala sa kaniyang mga lingkod; at inaari niyang mga mangmang ang kaniyang mga anghel:

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Gaano pa kaya sila na nagsisitahan sa mga bahay na putik, na ang patibayan ay nasa alabok, na napipisang gaya ng paroparo!

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Sa pagitan ng umaga at hapon, ay nangagigiba; nangapaparam magpakailan man na walang pumupuna.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Hindi ba nalalagot ang tali ng kanilang tolda sa loob nila? Sila'y nangamamatay at walang karunungan.