Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Pagkatapos nito'y ibinuka ni Job ang kaniyang bibig at sinumpa ang kaniyang kaarawan.

І Йов заговорив та й сказав:

At si Job ay sumagot, at nagsabi,

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Maparam nawa ang kaarawan ng kapanganakan sa akin, at ang gabi na nagsabi, may lalaking ipinaglihi.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Magdilim nawa ang kaarawang yaon; huwag nawang pansinin ng Dios mula sa itaas, ni silangan man ng liwanag.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Ang dilim at ang salimuot na kadiliman ang siyang mangagari niyaon; pag-ulapan nawa yaon; Pangilabutin nawa yaon ng lahat na nagpapadilim sa araw.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Suma gabing yaon nawa ang pagsasalimuot ng kadiliman: huwag nawang kagalakan sa mga araw ng sangtaon; huwag nawang mapasok sa bilang ng mga buwan.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Narito, mapagisa ang gabing yaon; huwag nawang datnan yaon ng masayang tinig.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Sumpain nawa yaong nanganunumpa sa araw, ng nangamimihasang gumalaw sa buwaya.

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Mangagdilim nawa ang mga bituin ng pagtatakip-silim niyaon: maghintay nawa ng liwanag, nguni't huwag magkaroon: ni huwag mamalas ang mga bukang liwayway ng umaga:

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Sapagka't hindi tinakpan ang mga pinto ng bahay-bata ng aking ina, o ikinubli man ang kabagabagan sa aking mga mata.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Bakit hindi pa ako namatay mula sa bahay-bata? Bakit di pa napatid ang aking hininga nang ipanganak ako ng aking ina?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Bakit tinanggap ako ng mga tuhod? O bakit ng mga suso, na aking sususuhin?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Sapagka't ngayon ay nahihiga sana ako at natatahimik; ako sana'y nakakatulog; na napapahinga ako:

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Na kasama ng mga hari at ng mga kasangguni sa lupa, na nagsisigawa ng mga dakong ilang sa ganang kanila;

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

O ng mga pangulo na nangagkaroon ng ginto, na pumuno sa kanilang bahay ng pilak:

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

O gaya sana ng nalagas na nakatago, na hindi nabuhay; gaya sana ng sanggol na kailan man ay hindi nakakita ng liwanag.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Doo'y naglilikat ang masama sa pagbagabag; at doo'y nagpapahinga ang pagod.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Doo'y ang mga bihag ay nangagpapahingang magkakasama; hindi nila naririnig ang tinig ng nagpapaatag.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Ang mababa at ang mataas ay nangaroon; at ang alipin ay laya sa kaniyang panginoon.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Bakit binibigyan ng liwanag ang nasa karalitaan, at ng buhay ang kaluluwang nasa kahirapan;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Na naghihintay ng kamatayan, nguni't hindi dumarating; at hinahangad ng higit kaysa mga kayamanang nakatago;

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Na nagagalak ng di kawasa, at nangasasayahan, pagka nasumpungan ang libingan?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Bakit binibigyan ng liwanag ang tao na kinalilingiran ng lakad, at ang kinulong ng Dios?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Sapagka't nagbubuntong hininga ako bago ako kumain, at ang aking mga angal ay bumubugsong parang tubig.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Sapagka't ang bagay na aking kinatatakutan ay dumarating sa akin, at ang aking pinangingilabutan ay dumarating sa akin.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Hindi ako tiwasay, ni ako man ay tahimik, ni ako man ay napapahinga; kundi kabagabagan ang dumarating.