Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Därefter upplät Job sin mun och förbannade sin födelsedag;

І Йов заговорив та й сказав:

Job tog till orda och sade:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

 Må den dag utplånas, på vilken jag föddes,  och den natt som sade: »Ett gossebarn är avlat.»

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

 Må den dagen vändas i mörker,  må Gud i höjden ej fråga efter den  och intet dagsljus lysa däröver.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

 Mörkret och dödsskuggan börde den åter,  molnen lägre sig över den;  förskräcke den allt som kan förmörka en dag.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

 Den natten må gripas av tjockaste mörker;  ej må den få fröjda sig bland årets dagar,  intet rum må den finna inom månadernas krets.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

 Ja, ofruktsam blive den natten,  aldrig höje sig jubel under den.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

 Må den förbannas av dem som besvärja dagar,  av dem som förmå mana upp Leviatan.

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

 Må dess grynings stjärnor förmörkas,  efter ljus må den bida, utan att det kommer,  morgonrodnadens ögonbryn må den aldrig få se;

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

 eftersom den ej tillslöt dörrarna till min moders liv,  ej lät olyckan förbliva dold för mina ögon.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

 Varför fick jag ej dö strax i modersskötet,  förgås vid det jag kom ut ur min moders liv?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

 Varför funnos knän mig till mötes,  och varför bröst, där jag fick di?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

 Hade så icke skett, låge jag nu i ro,  jag finge då sova, jag njöte då min vila,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

 vid sidan av konungar och rådsherrar i landet,  män som byggde sig palatslika gravar,

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

 ja, vid sidan av furstar som voro rika på guld  och hade sina hus uppfyllda av silver;

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

 eller vore jag icke till, lik ett nedgrävt foster,  lik ett barn som aldrig fick se ljuset.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

 Där hava ju de ogudaktiga upphört att rasa,  där få de uttröttade komma till vila;

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

 där hava alla fångar fått ro,  de höra där ingen pådrivares röst.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

 Små och stora äro där varandra lika,  trälen har där blivit fri ifrån sin herre.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

 Varför skulle den olycklige skåda ljuset?  Ja, varför gives liv åt dem som plågas så bittert,

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

 åt dem som vänta efter döden, utan att den kommer,  och spana därefter mer än efter någon skatt,

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

 åt dem som skulle glädjas -- ja, intill jubel --  och fröjda sig, allenast de funne sin grav;

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

 varför åt en man vilkens väg är höljd i mörker,  åt en man så kringstängd av Gud?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

 Suckan har ju blivit mitt dagliga bröd,  och såsom vatten strömma mina klagorop.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

 ty det som ingav mig förskräckelse, det drabbar mig nu,  och vad jag fruktade för, det kommer över mig.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

 Jag får ingen rast, ingen ro, ingen vila;  ångest kommer över mig.