Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

MAS ahora los más mozos de días que yo, se ríen de mí; Cuyos padres yo desdeñara ponerlos con los perros de mi ganado.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Porque ¿para qué yo habría menester la fuerza de sus manos, En los cuales había perecido con el tiempo?

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Por causa de la pobreza y del hambre andaban solos; Huían á la soledad, á lugar tenebroso, asolado y desierto.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Que cogían malvas entre los arbustos, Y raíces de enebro para calentarse.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Eran echados de entre las gentes, Y todos les daban grita como al ladrón.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Habitaban en las barrancas de los arroyos, En las cavernas de la tierra, y en las rocas.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Bramaban entre las matas, Y se reunían debajo de las espinas.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Hijos de viles, y hombres sin nombre, Más bajos que la misma tierra.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Y ahora yo soy su canción, Y he sido hecho su refrán.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Abomínanme, aléjanse de mí, Y aun de mi rostro no detuvieron su saliva.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Porque Dios desató mi cuerda, y me afligió, Por eso se desenfrenaron delante de mi rostro.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Á la mano derecha se levantaron los jóvenes; Empujaron mis pies, Y sentaron contra mí las vías de su ruina.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Mi senda desbarataron, Aprovecháronse de mi quebrantamiento, Contra los cuales no hubo ayudador.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Vinieron como por portillo ancho, Revolviéronse á mi calamidad.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Hanse revuelto turbaciones sobre mí; Combatieron como viento mi alma, Y mi salud pasó como nube

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Y ahora mi alma está derramada en mí; Días de aflicción me han aprehendido.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

De noche taladra sobre mí mis huesos, Y mis pulsos no reposan.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Con la grande copia de materia mi vestidura está demudada; Cíñeme como el cuello de mi túnica.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Derribóme en el lodo, Y soy semejante al polvo y á la ceniza.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Clamo á ti, y no me oyes; Preséntome, y no me atiendes.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Haste tornado cruel para mí: Con la fortaleza de tu mano me amenazas.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Levantásteme, é hicísteme cabalgar sobre el viento, Y disolviste mi sustancia.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Porque yo conozco que me reduces á la muerte; Y á la casa determinada á todo viviente.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Mas él no extenderá la mano contra el sepulcro; ¿Clamarán los sepultados cuando él los quebrantare?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

¿No lloré yo al afligido? Y mi alma ¿no se entristeció sobre el menesteroso?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Cuando esperaba yo el bien, entonces vino el mal; Y cuando esperaba luz, la oscuridad vino.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Mis entrañas hierven, y no reposan; Días de aflicción me han sobrecogido.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Denegrido ando, y no por el sol: Levantádome he en la congregación, y clamado.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

He venido á ser hermano de los dragones, Y compañero de los búhos.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Mi piel está denegrida sobre mí, Y mis huesos se secaron con ardentía.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

Y hase tornado mi arpa en luto, Y mi órgano en voz de lamentadores.