1. Home
  2. Pair
  3. Ukrainian
  4. RomCor
  5. Ps.102

Psalms 102

102:1
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
(O rugăciune a unui nenorocit, cînd este doborît de întristare şi îşi varsă plîngerea înaintea Domnului.) Doamne, ascultă-mi rugăciunea, şi s'ajungă strigătul meu pînă la Tine!
102:2
Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
Nu-mi ascunde Faţa Ta în ziua necazului meu! Pleacă-Ţi urechea spre mine, cînd strig! Ascultă-mă degrab!
102:3
Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
Căci zilele mele pier ca fumul, şi oasele îmi ard ca un tăciune.
102:4
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...
Inima îmi este lovită, şi mi se usucă întocmai ca iarba; pînă şi pînea uit să mi -o mănînc.
102:5
Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
Aşa de mari îmi sînt gemetele, că mi se lipesc oasele de carne.
102:6
Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
Seamăn cu pelicanul din pustie, sînt ca o cucuvaie din dărîmături;
102:7
Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
nu mai pot dormi, şi sînt ca pasărea singuratică pe un acoperiş.
102:8
Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...
În fiecare zi mă bătjocoresc vrăjmaşii mei, şi protivnicii mei jură pe mine în mînia lor.
102:9
Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
Mănînc ţărînă în loc de pîne, şi îmi amestec lacrămile cu băutura,
102:10
і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
din pricina mîniei şi urgiei Tale; căci Tu m'ai ridicat, şi m'ai aruncat departe.
102:11
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
Zilele mele sînt ca o umbră gata să treacă, şi mă usuc ca iarba.
102:12
Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
Dar Tu, Doamne, Tu împărăţeşti pe vecie, şi pomenirea Ta ţine din neam în neam.
102:13
А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
Tu Te vei scula, şi vei avea milă de Sion; căci este vremea să te înduri de el, a venit vremea hotărîtă pentru el.
102:14
Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
Căci robii Tăi iubesc pietrele Sionului, şi le e milă de ţărîna lui.
102:15
бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
Atunci se vor teme neamurile de Numele Domnului, şi toţi împăraţii pămîntului de slava Ta.
102:16
і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
Da, Domnul va zidi iarăş Sionul, şi Se va arăta în slava Sa.
102:17
Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
El ia aminte la rugăciunea nevoiaşului, şi nu -i nesocoteşte rugăciunea.
102:18
До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
Să se scrie lucrul acesta pentru neamul de oameni care va veni, şi poporul, care se va naşte, să laude pe Domnul!
102:19
Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
Căci El priveşte din înălţimea sfinţeniei Lui; Domnul priveşte din ceruri pe pămînt,
102:20
бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
ca să audă gemetele prinşilor de război, si să izbăvească pe cei ce sînt pe moarte;
102:21
щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
pentru ca ei să vestească în Sion Numele Domnului, şi laudele lui în Ierusalim,
102:22
щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
cînd se vor strînge toate popoarele, şi toate împărăţiile, ca să slujească Domnului.
102:23
коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
El mi -a frînt puterea în drum, şi mi -a scurtat zilele,
102:24
Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
Eu zic: ,,Dumnezeule, nu mă lua la jumătatea zilelor mele, Tu, ai cărui ani ţin vecinic!``
102:25
Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
Tu ai întemeiat în vechime pămîntul, şi cerurile sînt lucrarea mînilor Tale.
102:26
Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
Ele vor pieri, dar Tu vei rămînea; toate se vor învechi ca o haină; le vei schimba ca pe un veşmînt, şi se vor schimba.
102:27
позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
Dar Tu rămîi Acelaş, şi anii Tăi nu se vor sfîrşi.
102:28
Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
Fiii robilor Tăi îşi vor locui ţara, şi sămînţa lor va rămînea înaintea Ta.

© bibleglot.com