Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Elifaz din Teman a luat cuvîntul şi a zis:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

,,Dacă vom îndrăzni să-ţi vorbim, te vei supăra? Dar cine ar putea să tacă?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

De multeori tu ai învăţat pe alţii, şi ai întărit mînile slăbite.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Cuvintele tale au ridicat pe cei ce se clătinau, şi ai întărit genunchii cari se îndoiau.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Şi acum, cînd este vorba de tine, eşti slab! Acum, cînd eşti atins tu, te turburi! Nu este frica ta de Dumnezeu sprijinul tău?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Nădejdea ta, nu -i neprihănirea ta?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Adu-ţi aminte, te rog: care nevinovat a perit? Cari oameni neprihăniţi au fost nimiciţi?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

După cîte am văzut eu, numai cei ce ară fărădelegea şi samănă nelegiuirea îi seceră roadele!

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Aceia pier prin suflarea lui Dumnezeu, nimiciţi de vîntul mîniei Lui.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Mugetul leilor încetează, dinţii puilor de lei sînt zdrobiţi!

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Leul bătrîn piere din lipsă de pradă, şi puii leoaicei se risipesc.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Un cuvînt s'a furişat pînă la mine, şi urechea mea i -a prins sunetele uşoare.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

În clipa cînd vedeniile de noapte frămîntă gîndul, cînd oamenii sînt cufundaţi într'un somn adînc,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

m'a apucat groaza şi spaima, şi toate oasele mi-au tremut.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Un duh a trecut pe lîngă mine... Tot părul mi s'a sbîrlit ca ariciul...

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Un chip cu o înfăţişare necunoscută era înaintea ochilor mei. Şi am auzit un glas care şoptea încetişor:

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

,,Fi-va omul fără vină înaintea lui Dumnezeu? Fi-va el curat înaintea Celui ce l -a făcut?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Dacă n'are încredere Dumnezeu nici în slujitorii Săi, dacă găseşte El greşeli chiar la îngerii Săi,

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

cu cît mai mult la cei ce locuiesc în case de lut, cari îşi trag obîrşia din ţărînă, şi pot fi zdrobiţi ca un vierme!

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

De dimineaţă pînă seara sînt zdrobiţi, pier pentru totdeauna, şi nimeni nu ţine seama de ei.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Li se taie firul vieţii: mor, şi tot n'au căpătat înţelepciunea!