Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Og det skjedde en av dagene mens han lærte folket i templet og forkynte evangeliet, da stod yppersteprestene og de skriftlærde frem sammen med de eldste

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

og sa til ham: Si oss: Med hvad myndighet gjør du dette, eller hvem er det som har gitt dig denne myndighet?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Men han svarte og sa til dem: Også jeg vil spørre eder om en ting; si mig:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Johannes' dåp, var den fra himmelen eller fra mennesker?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Men de samrådde sig med hverandre og sa: Sier vi: Fra himmelen, da sier han: Hvorfor trodde I ham da ikke?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Men sier vi: Fra mennesker, da stener hele folket oss; for de tror fullt og fast at Johannes var en profet.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Og de svarte at de ikke visste hvor den var fra.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Da sa Jesus til dem: Så sier heller ikke jeg eder med hvad myndighet jeg gjør dette.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Han begynte da å si denne lignelse til folket: En mann plantet en vingård og leide den ut til vingårdsmenn og drog utenlands for lange tider.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Og da tiden kom, sendte han en tjener til vingårdsmennene, forat de skulde gi ham av vingårdens frukt; men vingårdsmennene slo ham, og lot ham gå bort med tomme hender.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Og han blev ved og sendte en annen tjener; men de slo også ham og hånte ham og lot ham gå bort med tomme hender.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Og han blev ved og sendte en tredje; men de slo også ham til blods og kastet ham ut.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Da sa vingårdens herre: Hvad skal jeg gjøre? Jeg vil sende min sønn, den elskede; de vil da vel undse sig for ham.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Men da vingårdsmennene fikk se ham, la de op råd med hverandre og sa: Dette er arvingen; la oss slå ham ihjel, så arven kan bli vår!

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Og de kastet ham ut av vingården og slo ham ihjel. Hvad skal nu vingårdens herre gjøre med dem?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Han skal komme og drepe disse vingårdsmenn og overgi vingården til andre. Da de hørte det, sa de: Det må aldri skje!

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Men han så på dem og sa: Hvad er da dette som er skrevet: Den sten som bygningsmennene forkastet, den er blitt hjørnesten?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Hver den som faller på denne sten, han skal knuses; men den som den faller på, ham skal den smuldre til støv.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Og de skriftlærde og yppersteprestene søkte å få lagt hånd på ham i samme stund; men de fryktet for folket; for de skjønte at det var om dem han hadde sagt denne lignelse.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Og efterat de nogen tid hadde voktet på ham, sendte de lurere, som lot som de var rettferdige, for å fange ham i ord, så de kunde overgi ham til øvrigheten og til landshøvdingens makt.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Og de spurte ham og sa: Mester! vi vet at du taler og lærer rett og gjør ikke forskjell på folk, men lærer Guds vei i sannhet;

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

er det oss tillatt å gi keiseren skatt, eller ikke?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Men han merket deres list og sa til dem:

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Vis mig en penning! Hvis billede og påskrift har den? De svarte: Keiserens.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Da sa han til dem: Så gi da keiseren hvad keiserens er, og Gud hvad Guds er!

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Og de var ikke i stand til å fange ham i ord i folkets påhør, og de undret sig over hans svar, og tidde.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Men det kom nogen av sadduseerne til ham, de som nekter at det er nogen opstandelse, og de spurte ham og sa:

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Mester! Moses har foreskrevet oss at når en manns gifte bror dør og ikke har barn, da skal hans bror ta hans hustru til ekte og opreise sin bror avkom.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Nu var det syv brødre; og den første tok sig en hustru og døde barnløs.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Og den annen

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

og den tredje tok henne, og likeså alle syv; de efterlot ikke barn, og døde.

А по всіх умерла й жінка.

Til sist døde også kvinnen.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Hvem iblandt dem skal nu få kvinnen til hustru i opstandelsen? for alle syv har jo hatt henne til hustru.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Og Jesus sa til dem: Denne verdens barn tar til ekte og gis til ekte;

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

men de som aktes verdige til å få del i hin verden og i opstandelsen fra de døde, de hverken tar til ekte eller gis til ekte;

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

for de kan ikke mere dø, for de er englene like og er Guds barn, idet de er opstandelsens barn.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Men at de døde står op, det har også Moses gitt til kjenne, der hvor det tales om tornebusken, når han kaller Herren Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud;

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

men han er ikke de dødes Gud, men de levendes; for de lever alle for ham.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Da svarte nogen av de skriftlærde og sa: Mester! du taler vel.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

For de vågde ikke mere å spørre ham om noget.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Men han sa til dem: Hvorledes kan det sies at Messias er Davids sønn?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

David selv sier jo i Salmenes bok: Herren sa til min herre: Sett dig ved min høire hånd,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

til jeg får lagt dine fiender til skammel for dine føtter!

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

David kaller ham altså herre; hvorledes kan han da være hans sønn?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Men i hele folkets påhør sa han til sine disipler:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Vokt eder for de skriftlærde, som gjerne vil gå i side klær og gjerne vil la sig hilse på torvene og ha de øverste seter i synagogene og sitte øverst ved gjestebudene;

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

de som opeter enkers hus og for et syns skyld holder lange bønner! Disse skal få dess hårdere dom.