Job 30

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Inaianei ia e kataina mai ana ahau e te hunga tamariki rawa i ahau, e te hunga kihai nei ahau i whakaae kia uru o ratou matua ki roto ki nga kuri o taku kahui.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Ae ra, hei aha maku te kaha o o ratou ringa? He hanga pirau nei hoki to ratou koroheketanga.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Tupuhi ana ratou i te rawakore, i te hemokai; e ngau ana ratou i te oneone pakapaka, i roto i te pouritanga o te tuhea, o te ururua.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

E whawhaki ana ratou i nga marou i roto o nga rakau ririki; a ko nga pakiaka hunipa hei kai ma ratou.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

He mea pei atu ratou i roto i nga tangata; e karangarangatia ana ratou ano he tahae.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Me noho rawa atu ratou i nga kapiti o nga awaawa, i nga waro o te whenua, i nga kamaka.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Tangi a kaihe ana ratou i roto i nga rakau ririki; huihuia ana ratou ki raro i nga ongaonga.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

He tamariki ratou na nga kuware, ae ra, he tamariki na te hunga ingoakore; he hunga i patua atu i runga i te whenua.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Inaianei ia kua waiho ahau hei waiata ma ratou, ae, hei whakatauki ma ratou.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

E whakarihariha mai ana ratou ki ahau, e neke rawa atu ana i ahau, a kahore e kaiponuhia e ratou te huware ki toku mata.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Kua oti hoki tana aho te wewete e ia, a e whakatupuria kinotia ana ahau e ia, a kua tukua e ratou te paraire i toku aroaro.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

I te taha ki matau ka ara te marea; taia ana e ratou oku waewae, a akina ana nga ara o a ratou whakangaromanga ki ahau.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

E taka kino ana ratou i toku ara, e whakatupu ana i te he moku, a kahore he hoa mahi mo ratou.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Rite tonu ki te wai nui e pakaru mai ana to ratou haerenga mai: i taua whakangaromanga nei, huri mai ana ratou ki runga ki ahau:

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Kua tahuri mai nga whakawehi ki ahau, e aru ana ratou i toku whakaaro rangatira ano he hau; ko te whakahauora moku, pahemo ke ana ano he kapua.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Na inaianei kua maringi toku wairua i roto i ahau: mau pu ahau i nga ra o te tangi.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

I te po e werohia ana oku wheua i roto i ahau; kahore hoki he okiokinga o nga mamae e ngau nei i ahau.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

He kaha nui no toku mate i ahua ke ai toku kakahu; e awhi nei i ahau, e penei ana me te whiri o toku koti.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Kua maka ahau e ia ki te paru, kua rite ahau ki te puehu, ki te pungarehu.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

E tangi ana ahau ki a koe, heoi kahore koe e whakao mai ki ahau; e tu ana, heoi ka titiro kau mai koe ki ahau.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Kua huri ke, kua kino tau mahi ki ahau: ko te kaha o tou ringa kei te tukino i ahau.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Kua hapainga ake ahau e koe ki te hau, a meinga ana tera e koe hei hoiho moku; a whakamotitia iho ahau e koe i roto i te tupuhi.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

E mohio ana hoki ahau tera ahau e kawea e koe ki te mate, ki te whare hoki i whakaritea mo te hunga ora katoa.

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

E kore ano ia tona ringa e totoro iho ki te urupa; ahakoa hei mate mona ka mea ia ki te karanga, he whakaaro ki enei mea.

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Kihai ianei ahau i tangi ki te tangata he mate nei tona? kihai ranei toku wairua i pouri ki te rawakore?

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

I ahau i tatari ai ki te pai, heoi kua tae mai te kino; tumanako atu ana ahau ki te marama, heoi kua tae mai te pouri.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Ko oku whekau, me te mea e koropupu ana, te ata takoto; haukotia mai ana ahau e nga ra o te tangi.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

E haereere pouri ana ahau, kahore he ra; ko taku whakatikanga ake i roto i te whakaminenga, ka karanga awhina.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Hei teina ahau ki nga tarakona, hei hoa mo nga ruru.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Ko toku kiri mangu tonu, e ngahoro ana i ahau, kaia ana oku wheua i te wera.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

No reira i tahuri ke ai taku hapa ki te tangi, me taku okana ki te reo o te hunga e uhunga ana.