Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Dia namaly Elifaza Temanita ka nanao hoe:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Raha misy sahy miteny aminao, dia ho sosotra va ianao? Fa raha ny mamehy vava kosa, iza moa no mahazaka izany?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Indro, efa nananatra ny maro ianao. Ary ny tanana miraviravy efa nampaherezinao;

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Ny teninao efa nanohana izay efa saiky lavo, ary ny lohalika malemy efa nampahatanjahinao

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Nefa ankehitriny mba manjo anao kosa izany, ka dia kivy ianao, Mihatra aminao izany, ka raiki-tahotra ianao

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Tsy ny fivavahanao va no tokinao? Ary tsy fanantenanao va ny fahitsian'ny lalanao?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Masìna ianao, tsarovy fa iza moa no very tsy nanan-tsiny? Ary taiza no nisy olo-mahitsy naringana?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Araka izay efa hitako, dia izay miasa heloka sy mamafy fahoriana no mijinja izany.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Ny fofonain'Andriamanitra no andringanana azy. Eny, ny fofonain'ny fahatezerany no mahalevona azy.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Ny feon'ny olona, eny, ny feon'ny liona masiaka, ary ny nifin'ny liona tanora dia ombotana;

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Mirenireny ny lion-dahy noho ny tsi-fahitany remby, ary miely ny zanaky ny liom-bavy.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Nisy teny tonga tamiko mangingina, ary ny sofiko nahare siosio avy taminy,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Tamin'ny eritreritra avy amin'ny tsindrimandry alina, raha sondrian-tory ny olona,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Dia azon-tahotra sy hovotra aho, ka nampihorohoro ny taolako rehetra izany.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Ary nisy fanahy nandalo teo anatrehako ka nampitsangam-bolo ny tenako.

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Nijanona izy, nefa tsy nahafantatra ny tarehiny aho; Nisy endri-javatra teo anoloan'ny masoko; Nisy fanginana, dia nandre feo aho nanao hoe:

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Ho marina noho Andriamanitra va ny zanak'olombelona? Ho madio noho ny Mpanao azy va ny olona?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Indro, tsy matoky ireo mpanompony aza Izy, eny, ny anjeliny aza ataony ho tsy tonga ohatra.

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Koa mainka izay mitoetra ao an-trano tany, sady avy tamin'ny vovoka no nihaviany, ary mora poritra noho ny kalalao izy;

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Indray andro monja dia montsana izy; Tsy misy misaina azy, na dia levona mandrakizay aza izy.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Tsy voaongotra va ny kofehin-dainy ao aminy? Maty izy, nefa tsy mbola nanam-pahendrena.