Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Rehefa afaka izany, dia niloa-bava Joba ka nanozona ny androny

І Йов заговорив та й сказав:

nanao hoe:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Foàna anie ny andro nahaterahako sy ny alina izay nanao hoe: Misy zazalahy vao torontoronina!

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Izany andro izany dia aoka ho maizina, ary aoka tsy hitady azy Andriamanitra any ambony; ary aoka tsy hisy mazava hamirapiratra aminy;

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Aoka ny aizina sy ny aloky ny fahafatesana hahalasa azy indray; Aoka ny rahona hitatao eo amboniny; Aoka izay zavatra mahamaizina ny andro hampahatsiravina azy.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Izany alina izany aoka ny aizim-pito hisambotra azy; Aoka tsy hiara-mifaly amin'ny andron'ny taona izy. Ary tsy ho tonga amin'ny isan'ny volana;

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Indro izany alina izany aoka ho momba izy; Aoka tsy ho velona ao ny hoby;

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Aoka hanozona azy ny mpanozona andro, Izay mahay mamoha ny dragona;

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Aoka ho maizina ny kintan'ny marainany; Aoka hiandry ny mazava izy, nefa tsy hisy, ary aoka tsy ho faly mahita ny hodimason'ny maraina izy,

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Satria tsy nanidy ny varavaran'ny kibon'ineny izy ka tsy nanafina fahoriana tamin'ny masoko.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Nahoana re aho no tsy maty hatrany am-bohoka e, ary tsy niala aina, fony vao nivoaka avy tany an-kibo e?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Nahoana no nisy lohalika niandry ahy? Ary nahoana no nisy nono hinonoako?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Fa raha tsy izany, dia efa nandry aho toy izay ka niadana, eny, natory aho ka afa-tsasatra,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Teo amin'ny mpanjaka sy ny mpanolo-tsaina avy amin'ny tany, izay nanao ireny tanàna efa rava,

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Na teo amin'ny andriandahy izay manana volamena sady mameno volafotsy ny tranony;

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Na efa tsy ary toy ny zaza tsy tonga volana aho ka nafenina, dia toy ny zaza izay tsy nahita ny mazava akory.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Any no itsaharan'ny ratsy fanahy tsy hampitebiteby, ary any ny reraka no afa-tsasatra;

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Miara-miadana avokoa ny mpifatotra; Tsy mandre ny feon'ny mpampiasa izy.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Samy any ny kely sy ny lehibe, Ary ny mpanompo dia afaka amin'ny tompony.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Nahoana no fahazavana no mba omena ny reraka, ary fiainana ho an'izay latsaka amin'ny fangidiana?

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Izay miandry fahafatesana, nefa tsy avy izy, sady mitady azy mihoatra noho ny fitady harena nafenina:

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Izay faly indrindra sady ravoravo, raha mahita ny fasana,

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Dia olona izay mandeha ao amin'ny maizina sady voafefin'Andriamanitra manodidina.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Fa mialoha ny haninkaniko ny fitolokoko, ary migororoana toy ny rano ny fidradradradrako;

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Fa Izay atahorako no mahazo ahy, ary izay angovitako no manjo ahy.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Tsy mbola nahita fiadanana na fitsaharana na fakàna aina akory aza aho, dia tonga indray ny tebiteby.