Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Then Eliphaz the Temanite answered and said,

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

If we assay to commune with thee, wilt thou be grieved? but who can withhold himself from speaking?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Behold, thou hast instructed many, and thou hast strengthened the weak hands.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Thy words have upholden him that was falling, and thou hast strengthened the feeble knees.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

But now it is come upon thee, and thou faintest; it toucheth thee, and thou art troubled.

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Is not this thy fear, thy confidence, thy hope, and the uprightness of thy ways?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Remember, I pray thee, who ever perished, being innocent? or where were the righteous cut off?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Even as I have seen, they that plow iniquity, and sow wickedness, reap the same.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

By the blast of God they perish, and by the breath of his nostrils are they consumed.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

The roaring of the lion, and the voice of the fierce lion, and the teeth of the young lions, are broken.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

The old lion perisheth for lack of prey, and the stout lion's whelps are scattered abroad.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Now a thing was secretly brought to me, and mine ear received a little thereof.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

In thoughts from the visions of the night, when deep sleep falleth on men,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

It stood still, but I could not discern the form thereof: an image was before mine eyes, there was silence, and I heard a voice, saying,

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Shall mortal man be more just than God? shall a man be more pure than his maker?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Behold, he put no trust in his servants; and his angels he charged with folly:

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

How much less in them that dwell in houses of clay, whose foundation is in the dust, which are crushed before the moth?

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

They are destroyed from morning to evening: they perish for ever without any regarding it.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Doth not their excellency which is in them go away? they die, even without wisdom.